На запитання відповідає юрист мережі Інституту розвитку регіональної преси Ігор ФЕДОРЕНКО.«Дуже багато і на різних рівнях вже говорилося про те, що Закон «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» дуже недосконалий і потребує доповнень та змін. Які, на вашу думку, його положення є найбільш проблемними для процесу роздержавлення газет?» – Не потрібно було чекати третього року реформування, щоб побачити недосконалість і недопрацювання Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» (далі за текстом Закон). На мою думку найбільш проблемними є відсутність захищеності трудового колективу і неможливість виконання деяких норм закону. Трудовий колектив редакції Законом не захищений. В процесі реформування засновники звільнюють редакторів. Поновлення редакторів судом в більшості випадків не виконується. Редактори звільнюють працівників, приймають нових, і таким чином отримують більшість голосів трудового колективу при вирішенні питань реформування, заснування правонаступника і розподілу часток в статутному капіталі новостворюваного підприємства. І в першому, і в другому випадку звільнені члени трудового колективу будуть усунуті від участі у реформуванні. Стаття 13 Закону «Соціальні гарантії працівників реформованих друкованих засобів масової інформації» тільки зобов’язує засновника (співзасновників) у разі скорочення штату редакції друкованого засобу масової інформації внаслідок реформування виплатити компенсації згідно законодавства, по суті дублює приписи Кодексу законів про працю України.
Має місце і проблема поділу часток у статутному капіталі новостворюваного підприємства. Частина 2 статті 8 Закону передбачає що, розподіл часток майна між засновниками (співзасновниками) суб’єкта господарювання здійснюється за рішенням загальних зборів суб’єкта господарювання з урахуванням балансової вартості майна. А яким чином визначити ці частки, коли немає згоди між засновниками? Непоодинокі випадки, коли редактори намагаються отримати 50 і більше відсотків статутного капіталу, що призводить до конфліктів, звільнень і судових справ. Законом не враховані випадки, коли трудовий колектив є співзасновником комунального підприємства. Частки співзасновників не визначені, нерухоме майно, придбане редакцією за всі роки свого існування за кошти, зароблені трудовим колективом, передається в комунальну власність територіальної громади. Також частина 3 статті 8 Закону, яка передбачає, що у разі виходу із складу засновників (співзасновників) суб’єкта господарювання його частка майна, отримана ним під час реформування редакції, не підлягає поверненню зазначеному засновнику (співзасновнику), а розподіляється між іншими засновниками суб’єкта господарювання, що суперечить Цивільному кодексу України, Господарському кодексу України, Закону України «Про господарські товариства». Такий засновник є недовласником своїх корпоративних прав на реформоване підприємство. А якщо він бажає продати свою частку іншій особі? Як бути в цьому випадку?
Проблема, яка не має вирішення – неприйняття радою рішення про реформування редакції. Згідно частини 1 статті 4 Закону: «Рішення про реформування друкованого засобу масової інформації та редакції приймається їх засновниками (співзасновниками) за участю трудового колективу», і якщо таке рішення не приймається, відповідно і не починається процес реформування. Найпоширеніша ситуація – це коли на сесії ради не набирається потрібна кількість голосів. Суд тут не допоможе , бо зобов’язати проголосувати не передбачено чинним законодавством. Залишається або йти до влади домовлятися, або чекати визнання в січні 2019 року свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації недійсним і послідуючого звільнення. Також складно або неможливо реалізувати наступні статті Закону:
частину 3 статті 3 – «протягом чотирьох місяців з дня набрання чинності цим Законом засновники (співзасновники) друкованого засобу масової інформації та редакції зобов’язані сплатити заборгованість із податків та обов’язкових платежів, ліквідувати заборгованість із заробітної плати та виконати інші фінансові зобов’язання відповідно до законодавства».
пункт 3 частини 2 статті 12- «надання редакціям пріоритетного права на укладення договорів про висвітлення діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування».
І якщо з погашенням боргів ще є механізми вирішення, то надання пріоритетного права при конкурсних закупівлях можливе тільки при рівних інших умовах пропозицій.
Невизначеність судових інстанцій для розгляду спорів з реформування призводить до тривалих судових процесів, відмов у відкритті провадження з мотивів подання не за підсудністю. Деякі статті Закону дають невизначеність тлумачення. Наприклад, частина 5 статті 2 Закону говорить наступне: «На другому етапі здійснюється реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій, не реформованих на першому етапі». І до сьогоднішнього дня є звернення від редакцій з питаннями: «Що робити – ми в першому кварталі 2016 року не прийняли рішення про участь у реформуванні? Чи можемо ми, як не реформовані на першому етапі, прийняти таке рішення зараз, бо на другому реформуються всі ті, хто не реформувався на першому?» Але другий етап не передбачає таких способів реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій як:
– вихід органів державної влади, інших державних органів та органів місцевого самоврядування із складу засновників (співзасновників) друкованого засобу масової інформації та редакції – у разі відсутності у майні редакції державного (комунального) майна;
– вихід органів державної влади, інших державних органів та органів місцевого самоврядування із складу засновників (співзасновників) друкованого засобу масової інформації та редакції з перетворенням редакції членами її трудового колективу у суб’єкт господарювання із збереженням назви, цільового призначення, мови видання і тематичної спрямованості друкованого засобу масової інформації;
В другому етапі, виходячи з строків та процедур Закону можливі наступні способи реформування:
– вихід органів державної влади, інших державних органів та органів місцевого самоврядування із складу засновників (співзасновників) друкованого засобу масової інформації та редакції з подальшою приватизацією майна редакції, що перебуває у державній чи комунальній власності, відповідно до законодавства з питань приватизації, якщо трудовий колектив редакції не подає протягом установленого цим Законом строку пропозиції про свою участь у реформуванні друкованого засобу масової інформації;
– перетворення друкованих засобів масової інформації, заснованих центральними органами виконавчої влади, в офіційні друковані видання.
Такий висновок можна зробити, аналізуючи те, що тільки перший етап містить прийняття трудовим колективом ( в строк, визначений частиною другою статті 4 Закону, а саме з 01.01.2016 р. по 31.03.2016 року) рішення про участь у реформуванні. А частина 1 статті 11 Закону передбачає припинення випуску друкованого засобу масової інформації та діяльності редакції, якщо:
1) трудовий колектив редакції не повідомив про свою участь у реформуванні протягом строку, визначеного частиною другою статті 4 цього Закону;
2) приватизація майна редакції в установленому цим Законом порядку не відбулася.
Існуючий законопроект змін до Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» не виправляє ці проблеми. Якщо вже й змінювати Закон, то одночасно його дію треба продовжити для тих редакцій і видань, щодо яких станом на 31 грудня 2018 року засновниками (співзасновниками) буде прийнято рішення про реформування. Якщо засновником (співзасновниками) друкованого ЗМІ такого рішення прийнято не буде, свідоцтво про державну реєстрацію відповідного друкованого засобу масової інформації повинно бути визнане недійсним з 1 січня 2019 року.
Консультації надаються в рамках виконання проекту Тернопільського прес-клубу «Комплексна підтримка друкованих ЗМІ різних регіонів України в процесі роздержавлення та налагодження їх самостійної діяльності» при підтримці “Українського медійного проекту” (У-Медіа), що реалізується Інтерньюз в Україні та фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).
Запитання можна попередньо надсилати на таку електронну адресу – [email protected]
