Найвищий рейтинг прозорості у своїй роботі отримав Національний університет «Львівська політехніка» (71,3) , Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна (66,9) та Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя. Проте жоден з них не набрав сто балів. Понад те, лише 17 українських національних університетів з 96 змогли подолати позначку 50 зі ста.
Про це сьогодні, 6 липня, під час прес-конференції на тему:
«Рейтинг прозорості національних ВНЗ-2015 у Львові. Презентація та обговорення», яка відбулася у Львівському прес-клубі, повідомив виконавчий директор АЦ «CEDOS» Єгор Стадний.
Водночас він зазначив, що високий рейтинг вишу не означає, що там немає корупції чи хабарництва.
– Це лише означає, що на сайті вишу є достатньо чи недостатньо інформації, щоби проконтролювати, як здійснюються чи плануються витрати, як розподіляється зарплатний фонд, порівняти його діяльність з задекларованою стратегією. І це є перші передумови, щоби виявити зловживання, – наголосив Єгор Стадний.
В топ-10 також увійшли Львівський національний університет імені Івана Франка (59) та Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького (55,5). Решта львівських вишів оцінили в межах від 33 до 17 балів.
Дослідження виявили, що лише 45 університетів публікували свій статут на сайті, положення про вчену раду – 17, звіт ректора – 19, склад вченою ради – 57.
– Наявність статуту, наявність положення про вчену раду, наявність складу вченої ради, контактів адміністрації – це забезпечення того, щоби розпочати процес прозорості. Тому що, якщо в статуті записані наші права та обов’язки, то ми маємо від чого відштовхуватися. Критерій наявності складу вченої ради ми не просто так взяли. Ми виявили випадки, коли університети не надають викладачам інформації, хто входить до вченої ради. І це – на рівні національних університетів, – розповідає Єгор Стадний
За його словами, така інформація дає підстави вважати, чи є тут передумови для запуску механізмів забезпечення якості освіти та боротьби зі зловживаннями.
– Інформацію про вакантні посади подають тільки 20 вишів. Якщо говорити про те, що університет намагається якомога ширше охопити ту цільову аудиторію і знайти якомога кращих фахівців, то ця інформація мусить бути конче на сайті університету, – вражає він.
Що стосується фінансової прозорості, то її дотримали тільки 10 вишів. Хоча закон про вищу освіту вимагає публікувати кошторис, звіт про використання коштів і штатний розпис повністю. А ось про вартість навчання подали інформацію 93 виші. Водночас про додаткові послуги повідомили тільки сім, хоча надають такі послуги всі виші. Експерти під час дослідження зауважили, що окремі університети вивішують неправдиву або неповну інформацію про фінансову звітність чи штатні розписи.
У процесі моніторингу було з’ясовано, що українські виші не зацікавлені в іноземних студентах. Загалом 27 вишів дублюють інформацію англійською мовою.
Також інформацію про практичні навчання для студентів опублікували тільки на 15 сайтах.
– Українські виші не завжди готові переймати закордонний досвід. Часто спостерігається певна алергійна реакція на ці рекомендації. Тому ми вирішили звернути увагу на кращі речі у вітчизняних вузах, які можна рекомендувати до переймання іншими вузам, – каже Єгор Стадний.
ДовідкаДо дослідження були залучені 96 національних університетів, в яких навчаються понад 800 тисяч студентів. Не взяли до уваги університети зі сфери міністерства оборони та внутрішніх справ і університети, які перебувають в стадії переміщення з тимчасово окупованих територій. Аналітики розіслали кожному з університетів звіт та окремі рекомендації за результатами моніторингу.
