Ціни на нафтопродукти будуть зростати, поки падатиме гривня. Тому що Україна імпортує пальне з сусідніх країн, акцизний збір платимо у валюті. І також є змова нафтотрейдерів.
– У нас повністю знищена нафтопереробка, яка була дуже багатою за часу союзу. Сьогодні ми на 85% залежні від імпортних поставок. А це є – валюта, за яку нафтотрейдери повинні купувати нафтопродукти, – каже він.
За його словами, у 1991році об’єми української нафтопереробки у 5 разів перевищували потреби українського ринку.
– Ще донедавна ми споживали 10 млн тонн нафтопродуктів. З них – 4 млн тонн бензину і 6 млн тонн дизельного пального. Цьогоріч прогнозується споживання понад 7 млн тонн. Це означає, що суттєво падає споживання на внутрішньому ринку і це пов’язано із дорожнечею. При цьому, якщо в 1991 році ми переробляли в рік 51 млн тонн нафти і експортували ці нафтопродукти на зовнішній ринок, то в 2014 році переробили 1 млн тонн, – каже експерт.
Отже, 85% українського ринку нафтопродуктів залежить від імпорту.
– При цьому ще є проблеми яка називається «змова нафтотрейдерів». Якщо ми глянемо на офіційну інформацію, то побачимо, що літр бензину на україно-білоруському кордоні коштує трохи більше, ніж півдолара. До цього дораховуємо акцизний збір, який суттєво не впливає на ціну. І в підсумку ми бачимо, що понад 30% ціни на бензин, який ми купуємо на заправці, це заробіток нафтотрейдерів. І уряд ніяким чином не реагує на змову нафтотрейдерів і ніяким чином не створює можливості для розвитку нафтопереробної галузі, – каже Іван Матковський.
За його словами в Польщі за останній місяць нафтопродукти подешевшали на 15%, тому що Польща має свою нафтопереробку.
– До речі, якщо «Роснефть» не дасть нафту на Мозирський нафтопереробний завод (Білорусь), то Україна буде без дизельного пального. Навіть воювати не буде чим. До такої ситуації ми зараз докотилися, – заявив експерт.
За словами Матковського, також великою проблемою є те, що в Україні немає нафти.
– Уявіть собі: з 2009 року до сьогодні наш вітчизняний видобуток зменшився втричі – з 6 млн тонн до 2 млн тонн. При тому, замість того, щоб з Одеси до Бродів постачати нафту, «російські друзі» все зробили для того, щоби було навпаки – з Бродів до Одеси. Сьогодні Азербайджан з радістю продавав би нам нафту, натомість створюються всі умови, щоби відбити бажання продавати цю нафту Україні. Це призводить до того, що на ринку діють тільки виключно нафтотрейдери. Вони мають своїх представників у ВР, і вони так конструюють законодавство, щоб це було вигідно їм робити, – каже Іван Матковський.
Експерт також нагадав, що зараз Україна має сім нафтопереробних заводи.
– Три з них є у власності фірм, які афільовані з групою «Приват». Це – Дрогобич, Надвірна і Кременчук. З них Надвірна має невеличкі переробні потужності, на Дрогобицькому нафтопереробному заводі можна би було переробляти нафту місцевого видобутку на різноманітні мазути, бітуми і парафін (в Україні абсолютно немає ніякого виробництва парафіну, всі свічки – імпортні). Кременчуцький завод має достатньо потужності, щоби переробляти пальне 4 і 5 рівня. Проблема Кременчуцького заводу полягає в тому, що немає нафти. Є ще нафтопереробний завод в Одесі, він був у власності Курченка, і він теж має непогані потужності. Цей завод потрібно би було націоналізувати як добро, яке належало злочинному режиму. Ще є Херсонський нафтопереробний завод, який належить Єремеєву, це один із нафтотрейдерів. І Лисичанський завод, який росіяни хотіли використати, щоби виготовляти пальне для південних регіонів Росії. Але він потрапляв кілька разів під активний обстріл, очевидно невипадково і там всі виробничі потужності знищені, – каже Іван Матковський.
Довідка
Сьогодні тільки Кременчуцький завод може переробляти 10 млн тонн нафти на в рік. Цього достатньо, щоби забезпечити всю Україну. Потужність Дрогобицького нафтопереробного заводу – 3,5 млн тонн. Надвірної – 1,5-2млн тонн, Одеського – близько 7 млн тонн на рік.
