У Львові – в обласному клінічному перинатальному центрі, а у містах Буськ, Самбір, Стрий – у центральних районних лікарнях почали працювати гінекологічні кабінети безбар’єрного доступу.
Про це йшлося на пресконференції у Львівському пресклубі, яку організувала і провела ГО “Центр “Жіночі перспективи”, повідомляє Dailylviv.com.
У шести областях України розпочали працювати цілодобово 20 гінекологічних кабінетів безбар’єрного доступу, де місцеві жінки та жінки-вимушено переміщені особи, які змушені були переїхати до інших регіонів внаслідок війни в Україні, і які постраждали від домашнього і гендерно обумовленого насильства, зможуть отримати кваліфіковану медико-психологічну допомогу.
Такі кабінети відкрито на базі приймальних та гінекологічних відділень, жіночих консультацій обласних, районних або місцевих лікарень, міських перинатальних центрів і облаштовано сучасним медичним обладнанням з урахуванням потреб людей з інвалідністю.
Зокрема, на Львівщині запрацювали чотири таких кабінети: у Львові – в обласному клінічному перинатальному центрі, а у містах Буськ, Самбір, Стрий їх відкрили в центральних районних лікарнях.
«Відкриття цих кабінетів супроводжувала активна інформаційно-просвітницька кампанія, яка тривала більше місяця і під час якої членкині ГО «Центр «Жіночі перспективи» роздавали інформаційні флаєри і розповідали жінкам про унікальність такого кабінету, а саме про по гінекологічне крісло-трансформер, яке полегшить жінці відвідини та огляд у лікаря-гінеколога», – розповіла координаторка комунікаційної кампанії регіонального партнера МБФ «Український Жіночий Фонд» – ГО «Центр «Жіночі перспективи» Надія Костіна.
Такі кабінети розраховані на жінок, які зазнали фізичного або сексуального насильства, працюють цілодобово, і також є доступними для жінок з інвалідністю. Спеціалізовану допомогу надають кваліфіковані лікарі – конфіденційно та безоплатно.
Психологиня Анастасія Пирогова, яка приїхала на Львівщину із Запоріжжя, долучилася до проведення заходів цього проєкту на Самбірщині і поділилася своїм особистим досвідом спілкування з вимушено переміщеними особами.
“Внутрішньо переміщені жінки спочатку вирішують свої базові проблеми, а питання здоров’я, свого емоційно-психологічного стану, на жаль, не є для них у пріоритеті, – розповіла Анастасія Пирогова. – Під час розмови з жінками-ВПО з’ясувалося, що багато з них не знало про відкриття у Самборі такого гінекологічного кабінету. А вони дуже були зацікавлені в такій інформації, і їм було приємно дізнатися, що про них піклуються. Також ми провели два «Уроки здоров’я» для старшокласниць гімназії та ліцею. Дівчата були зацікавлені темою насильства, куди звертатися, якщо стаються такі випадки, що таке пасивна агресія і як відповідати на різні прояви агресії. Під час таких уроків ми розігрували з ними сценку «Візит до гінеколога», де пояснювали, які права має дівчинка, як вона може спілкуватися, якщо їй щось не сподобалося, а також розповіли про можливості гінекологічного кабінету безбар’єрного доступу, який нещодавно запрацював у Самборі”.
Гостроту і актуальність проблеми домашнього насильства над жінками наголосила Катерина Єфремова, заступниця начальника сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області
Вона повідомила, що впродовж 2022 року на лінію 102 надійшло 22 250 повідомлень про вчинення домашнього насильства, з них 15 642 випадки є документально підтвердженими. З такою категорією жінок поліція систематично працює, а також – з особами, які здійснюють домашнє насильство і які перебувають у поліції на обліку.
“Жінкам, які зазнали домашнього насильства, ми пропонуємо допомогу – скеровуємо їх у місця, де вони можуть отримати психологічну і медичну допомогу. Поліція співпрацює з Львівським обласним центром соціальних служб, службою у справах дітей, органами освіти. Думаю, такі кабінети теж стануть у нагоді і ми зможемо порадити жінками туди звернутися по допомогу”, – сказала Катерина Єфремова.
На жаль, сімейні конфлікти, які переростали в насильство, з початком повномасштабного вторгнення ще більш загострилися, зауважила Галина Семенина, керівниця мобільної бригади соціально-психологічної допомоги, соціальна працівниця. Це стосується усіх чотирьох, визначених у законі видів насильства: фізичного (штовханина, кусання, побиття), сексуального (домагання, фізичний акт без згоди), психологічного (маніпулювання, словесні погрози, нецензурна лайка), економічного (позбавлення ресурсів).
Олена Кальбус, експертка, психологиня ГО «Центр «Жіночі перспективи», вважає, що проблему домашнього насильства ми не вирішимо без створення груп для осіб, які чинять кривду. Існує такий стереотип, що кривдник – це хвора людина, з якою щось негаразд. Але насправді кривдити – це модель поведінки людини, яка дуже часто засвоюється ще у дитинстві. Зокрема, дитина могла бути жертвою або свідком насильства, і цей негативний досвід вона переносить у доросле життя.
“У багатьох країнах вже працюють такі групи і програми для кривдників, – каже Олена Кальбус. – У нас тільки початок цього, і ми відчуваємо гостру потребу у відкритті таких груп. Адже ті чоловіки, які зараз боронять нашу державу, мали різний життєвий досвід і різні моделі поведінки ще до війни, прийдуть з фронту і багато, хто з них матиме посттравматичні і психічні розлади, які відображатимуться на сімейних стосунках.
І тут важливо активізувати адвокацію у державних і місцевих органах влади, які б допомогли для таких груп з приміщенням, з організацією роботи таких груп, з набором спеціалістів. Бажано, щоб такі групи працювали за прикладом шелтерів, для жінок, які постраждали від домашнього насильства. У таких групах люди вчитимуться змінити свою модель поведінки, щоб зберегти сім’ї і щоб діти росли в безпеці”.