Церква євангельських християн-баптистів у Львові, яка налічує 18 громад, відзначає 100-річчя свого заснування. Відзначення ювілею відбудуться 29 і 30 жовтня. Концертом духовної музики для ВПО і збором пожертв для ЗСУ.
Під час пресклнференції у Львівському пресклубі.
З нагоди ювілею Dailylviv.com поставив питання її представникам про найпоширеніші так звані побутові стереотипи в суспільстві, які стосуються баптистів. На них відповіли: Дмитро Колесник, депутат Львівської міської ради, пастор львівської церкви «Осанна»; Олег Боднар, єпископ, голова Львівського обласного об’єднання церков ЄХБ; Ярослав Назаркевич, історик та пастор центральної церкви ЄХБ Львова; Віктор Гайдучок, заступник голови ЛООЦ ЄХБ у Львівському регіоні. Цей матеріал створено на основі розмови з представниками Церкви євангельських християн-баптистів у Львові під час пресконференції у Львівському пресклубі.
Звідки походить назва «баптист» і чому в народі їх іноді називали «штундами»?
Слово «баптист» походить з грецької мови і буквально означає «хрестити». Олег Боднар наголосив, що баптисти сповідують принцип свободи совісті. Вони не охрещують немовлят, бо для них найголовніше, щоб людина зробила свій вибір віри свідомо. А тому обряд хрещення відбувається вже у зрілому віці.
А слово «штунда» – німецьке за походженням, буквально означає «година».
«Перші протестанти, німецькі колоністи, з’явились на півдні України у XIX столітті, оселившись в нинішніх Одеській, Херсонській, Кіровоградській областях, – каже Олег Боднар. – Вони мали традицію годину на день читати Біблію й молитися. Через це місцеві жителі називали їх «штундами», «штундистами». Іноді це слово можна почути й сьогодні. На ці зібрання приходили також деякі українці, і хтось так і залишився у вірі».
Чи правда, що баптисти «хапають усіх і тягнуть у свою віру»?
«Не ходи на зібрання баптистів, бо тебе відразу ж затягнуть у секту!», – можна іноді почути у побуті. Насправді ж, запевняє Ярослав Назаркевич, під час зібрань ніхто нікого не агітує. А членство у Церкві ЄХБ ще треба заслужити. Насамперед – повірити у Христа та жити за Євангелієм.
Щодо того, аби стати пастором Церкви, тут все взагалі складно. Пасторів баптисти не призначають, а обирають. І, якщо, скажімо, випускник духовної семінарії, православної або католицької, прийде до храму ЄХБ та попроситься «на роботу», йому відмовлять. Перехід духовників інших конфесій до Церкви баптистів, в принципі, можливий. Проте, вони не матимуть жодних привілеїв щодо сану, а будуть такими ж вірянами ЄХБ, як інші члени. Якщо пощастить стати пастором, то перед цим доведеться пройти нелегкий і тривалий шлях.
Церква чи секта?
У світі налічується близько 110 мільйонів баптистів. А загалом протестантський світ має сьогодні від 800 мільйонів до 1 мільярда людей. Чи не забагато як для секти?
«Зважте, що ми не рахуємо усіх, хто відвідує наші богослужіння на великі свята, а лише тих, хто є фіксованим членом церкви», – зауважує Олег Боднар.
Він наголошує, що – на відміну від сектантів – баптисти є відкритими для світу. Вони мають своє чітко окреслене віровчення та принципи. Вони поважають свободу совісті кожної людини і не нав’язують своє бачення віри.
«Варто знати, що ми входимо до складу Всеукраїнського об’єднання церков, а це вже ознака того, що про сектантство не йдеться, – каже Олег Боднар. – Також ми належимо до Європейської баптистської федерації, яка своєю чергою належить до Світового альянсу баптистів. Ми – такі ж християни, як і всі інші. Ми віримо у Трійцю, в Ісуса і спасіння людини у вірі».
Чи правда, що баптисти зневажають інші конфесії, вважаючи їх помилковими?
Ні. Оскільки Церква євангельських християн-баптистів входить до складу Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій , вона апріорі не протиставляє себе іншим конфесіям, а є частиною християнського світу. Баптисти не поділяють християн на «правильних» і «неправильних».
«Зневага суперечить нашій вірі, ми покликані поважати, а не зневажати інших, – пояснює Віктор Гайдучок. – Так, ми відрізняємось практикою богослужінь від католиків та провославних, але доктрини у нас ті самі. Кожна людина шукає свій шлях до Бога, робить власний вибір, і ми це цінуємо».
Чи заборонено баптистам брати до рук зброю в умовах війни?
Справді, переважна більшість баптистів чітко дотримується заповіді «Не убий» навіть у воєнний час, а тому члени церкви, які підлягають мобілізації, здебільшого несуть службу на режимних об’єктах, працюють у медичних установах, рятувальній службі. Але сьогодні відомо про 27 воїнів-баптистів з львівської громади, які захищають Україну від росіян на передовій зі зброєю в руках.
«Наша головна зброя – це молитва, проте сьогодні ми стоїмо поруч з усіма християнами, з усіма людьми, які боронять Україну, – каже Олег Боднар. – Наша країна в біді, ми мусимо рятувати її разом. Вірою і справами. Хтось обирає шлях волонтера, хтось воює. Стріляти у ворога чи ні – це питання кожен баптист вирішує для себе самостійно. І церква підтримає його вибір».
Які стосунки у баптистів з братами по вірі з інших країн, зокрема із Росії?
Своїх у біді баптисти не полишають. З перших днів війни браття і сестри по вірі з Європи та США дуже активно відгукнулись на прохання про допомогу українцям і робили все, що могли.
«Франклін Грем із «Сумки Самаритянина» заснував у Львові польовий шпиталь у підземному паркінгу ТЦ «Ашан». Тут на початку війни надали допомогу дуже багатьом людям, – нагадує Дмитро Колесник. – Як відомо, особисто відвідав Львів з гуманітарною місією Девід Бізлі, лауреат Нобелівської премії, виконавчий директор Всесвітньої продовольчої програми ООН. У міській раді, до слова, і не знали, що він належить до баптистів».
Щодо Росії то тут все складно. Є громади баптистів, які засудили війну та висловлювали підтримку Україні й безпосередньо баптистам Львова. Але доводиться визнати, що дуже багато російських баптистів повірили кремлівським наративам більше, аніж слову Божому. І донести до них іншу думку не вдалося. Стосунків з такими громадами львів’яни не підтримують.
Чи цікавляться баптисти політикою і чи працюють вони в органах влади?
У Львівській області 18 кандидатів-баптистів були делеговані до різних органів влади. Пастор Дмитро Колесник нині є депутатом Львівської міської ради.
«У багатьох людей склалась думка, що влада – це зло, а я не зовсім з нею погоджуюсь, – каже Дмитро Колесник . – Влада буде такою, яку ми оберемо. Вона працюватиме так, як ми їй дозволимо. І так, я вважаю, що церква має бути представлена у владі».
Чи є серед баптистів відомі люди?
У світі їх багато і серед політиків, і серед науковців, і митців. В Україні – інакше. Ми знаємо, що за всю історію існування на українських землях баптисти зазнавали переслідувань з боку колоніальної влади за свої переконання. Церква жила під постійним наглядом КДБ. Постійні арешти, обшуки, залякування, конфіскація будівель, де проходили богослужіння, стали буденністю для баптистів. Заслання й арешти також не були рідкістю. Люди не могли мати престижної роботи, якщо не відмовлялися від своєї віри.
«Мій батько хотів стати інженером, але через свою віру працював лише бригадиром будівельної бригади, – каже Віктор Гайдучок. – Нині я дивлюсь на мости у Львові і пишаюсь, що це будував він. Для вступу в інститут батькові потрібно було відмовитись від віри та вступити до комсомолу. Він цього не зробив, і, я вважаю, вчинив правильно».
Сьогодні, зазначають баптисти, в Україні їм живеться вільно і вони почуваються рівними у спільноті християн.
«Ми різні, такими нас створив Бог, і це добре! – каже Дмитро Колесник. – Але всі ми: євангелісти, православні, католики – однакові у своїх переконаннях. У нас спільні моральні та духовні цінності. І разом ми сильніші».
Довідково:
Всеукраїнська спілка церков євангельських християн-баптистів після розпаду Радянського Союзу понад 30 років тому налічувала близько 90 тисяч членів, а сьогодні в Україні є більше 200 тисяч людей з числа баптистів. У Львові налічують 18 громад, половина з яких має свої храми, а половина – орендує.
100 років тому у Львові з’явилося вісім християн-баптистів (відео)
Вірою та зброєю: 27 баптистів Львівської громади воюють на фронті