Попри горе та війну: понад 40% жінок-переселенок у західних областях зберігають оптимізм і добрий настрій – дослідження (відео)

“Під час дослідження емоційного стану жінок ВПО у Львівській, Рівненській, Тернопільській та Хмельницькій областях 43% відповіли, що оцінюють його «Позитивно» чи «Швидше позитивно, –  розповіла Катерина Процак, доцентка кафедри менеджменту організацій, НУ “Львівська політехніка”. – При цьому з’ясувалось, що важко контролювати та визначити свій емоційний стан 38% опитаним представницям. Ще 29% респонденток відповіли, що почуваються негативно”.

Катерина Процак зазначила, що найбільш позитивний настрій спостерігається у тих жінок, які залишили зони бойових дій ще на початку війни і вже більш-менш адаптувались до нових умов. Ті, хто виїхав пізніше, все ще перебувають у невизначеності і більше потребують психологічної допомоги.

“Ситуація не є однаковою в різних громадах, але все ж загальне число 43% показує, що наші жінки не хочуть впадати у відчай навіть у страшний воєнний час. Вони налаштовані оптимістично”, –  сказала вона.

Як вважає Мар’яна Гвоздь,  доцентка кафедри менеджменту організацій НУ Львівська політехніка”, важливим фактором доброго психологічного стану ВПО жінок стала сильна підтримка людей тут, на заході України.

“Жінки пережили страшні події, але зуміли врятуватись, вирватись зі справжнього пекла, –  зазначила вона. –  Коли ти після обстрілів, холоду, темряви потрапляєш у тепле місце, де не стріляють, тобі добре. А коли бачиш, що ти не сама, на тебе чекали, то це зігріває ще більше.  Жінок прийняли. Місцеві жителі намагались допомогти, хто чим міг. І не лише матеріально, а й психологічно. Сьогодні жінки ВПО почуваються у безпеці. Вони виховують дітей, доглядають за батьками, волонтерять. Звідси й такий високий відсоток доброго настрою”.

За словами Любові Максимович, голови ГО «Жіночі перспективи», її команда відкрила для жінок-переселенок вже сім притулків, а зараз облаштовують восьмий.

“Коли до нас прибувають жінки з дітками, ніхто навіть не питає «Хто ви?», «Звідки ви?». Ми кажемо: «Що вам потрібно?», «Чим ще ми можемо вам допомогти?». І дуже тішить, коли ти бачиш, як жінка заспокоюється, приходить до тями, а за якийсь час сама пропонує щось зробити, допомогти іншим переселенцям. Наші жінки сильні, їх ніхто не зламає і не забере у них доброти, душевності, жаги до життя”,- наголосила Любов Максимович.

Дослідження проводили соціолого ГО «Жіночі перспективи» у рамках Програми адвокаційної підтримки внутрішньопереміщених жінок у західні області України.  Цю програму підтримує Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF).

Інформацію презентували у Львівському пресклубі 8 грудня.