До кінця 2012 року Національна комісія з державного регулювання у сфері комунальних послуг (НКРКП) планує збільшити тарифи на теплопостачання, центральне водопостачання і водовідведення на третину. В інших країнах цей процес, зазвичай, розтерміновують на кілька років. Про це під час брифінгу-коментаря у Прес-клубі на тему: «Чому в регіонах з вищими зарплатами комунальні тарифи – нижчі? Як цьому зарадити?» повідомили юристи ГО «Інформаційно-правовий центр «Наше право» Галина Кунька і Богдан Зелений. Для компенсації Комісія обіцяє запровадити соціальну адресну допомогу. Але вона, за словами юристів-експертів, не вирівняє дисбаланс між величиною зарплати і тарифів, які є сьогодні: в областях України з високою середньою заробітною платою комунальні тарифи нижчі, ніж у тих, де мешканці мають порівняно невисокий середній заробіток. Такий висновок можна зробити з низки запитів на інформацію, які ГО «Наше право» надіслало в різні міські ради (для порівняння додано відповіді на запит до Закарпатської та Донецької міських рад, Додаток 3). Наприклад, у Донецькій області, де середня зарплата становить 3 496 грн, за одну гігакалорію мешканець платить, як у Львові, – 319 грн, де середня зарплата – 2 476 грн.
Основу тарифів, за словами Галини Куньки, мають складати економічні розрахунки, які повинні коригуватися на рівень зарплат. Але Національна комісія з державного регулювання у сфері комунальних послуг, яка працює вже більше року, цього не робить. Тому позитивних змін у сфері ЖКГ не відбулося.
Така система тарифоутворення, коли збільшення вартості комунальних послуг перекладають на плечі громадян, характерна для постсоціалістичних країн, зазначили юристи-експерти. В західних країнах і, навіть, у Росії держава стимулює економічними методами підприємства, які надають комунальні послуги, аби зацікавити їх зменшувати собівартість послуг, а відтак – тарифів.
Аналіз розпорядчих актів НКРКП свідчить про те, що надавачі послуг дуже часто порушують ліцензійні умови щодо їх якості. Найбільше зауважень до якості питної води). Але від початку року і дотепер Комісія видала лише 14 розпоряджень про усунення комунальними підприємствами окремих порушень. Причому, 10 з цих розпоряджень датовані одним числом.
Створення НКРКП та його діяльність зараз породжує більше запитань, ніж відповідей, вважають фахівці «Нашого права». Найперше, не зрозуміло, яким є правовий статус НКРКП. У Положенні «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг» зазначено, що Комісія є державним колегіальним органом. Нацрегулятора створено, але не зрозуміло, хто саме визначає тарифи. Аналіз відповідей на запити на інформацію від міських рад говорить про те, що у багатьох містах ще досі діють тарифи, запроваджені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (приклад запиту на інформацію до Калуської міської ради). Переважно, така ситуація склалася в невеликих населених пунктах. Хоча і в обласних центрах, наприклад в Одесі, ще до березня цього року застосовували тарифи, запроваджені НКРЕ (копія відповіді на запит з Одеської міської ради, Додаток 1).
1 червня 2011 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України за №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги». Це новий акт, яким, при запровадженні економічно обґрунтованих тарифів, мала би керуватися Комісія. Але, як показують результати досліджень «Нашого права», після набуття чинності цього документа тарифи для населення на комунальні послуги фактично не змінювалися. Дещо відкориговані лише тарифи великих монополістів (кінцева таблиця з цифрами аналізу, Додаток 2).
Постанова №869 породила багато непорозумінь при визначені тарифів на житлово-комунальні послуги. Органи, що визначають тарифи, не знають, який акт застосовувати при їх розрахунку. Як показує аналіз судової практики, це стало предметом багатьох судових спорів, пояснюють експерти «Нашого права».
Ані КМУ, ані Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, ані НКРКП достеменно не знають хто є головним розробником цієї постанови та хто відстежує її виконання. «Наше право» вже півтора місяця намагається отримати звіт про моніторинг результативності постанови №869, проте всі ці структури відмовляються його надати (відповіді, які надійшли від цих структур, Додаток 4).