Якщо первинну ланку медицини реформувати вдалося і кожна людина, яка підписала декларацію, має сімейного лікаря, то на етапі «вторинки» (тобто лікарні) реформа забуксувала. Принцип «гроші йдуть за людиною», коли влада надає медичному закладу достатні кошти на лікування конкретного пацієнта, не працює.
Про це пише DailyLviv.
– Якщо до сімейних лікарів ми звертаємось вже без остраху, то процес реформування лікарень все ще триває, – вважає Юлія Гвоздович, кандидатка на посаду міського голови Львова від Української Галицької Партії, депутатка ЛМР. – З огляду на те, що в бюджеті на 2021 рік закладено удвічі менше коштів, ніж потрібно на реформування вторинної ланки медицини, пацієнти лікарень і далі будуть змушені доплачувати за ті чи інші послуги і купувати ліки власним коштом. А так бути не повинно.
Під час відкритої дискусії «Медична реформа: продовжити, не можна зупинити!», яку Юлія Гвоздович організувала у Львівському пресклубі, експерти зійшлися на тому, що реальні зміни зробити можна. Принцип «гроші ідуть за пацієнтом» ніхто не відміняв, ключові принципи реформи нікуди не щезли, а отже влада так чи інакше фінансуватиме потреби «вторинки».
Але при цьому не слід забувати про ключові повноваження органів місцевого самоврядування. Всі інструменти, аби цю реформу реалізувати для пацієнта і для працівників закладів охорони здоров’я, – в їхніх руках.
Зокрема, присутній на дискусії ексречник Уляни Супрун, медичний експерт Олександр Ябчанка запропонував наступні кроки, які слід зробити на місцевому рівні.
Найперше – прорахувати реальну собівартість тих медичних послуг, які система надає, і визначити, які саме медичні послуги нам потрібні.
Друге – проаналізувати, як працює медична інфраструктура та визначити кількісну суму надання медичних послуг на цій інфраструктурі. Після цього оптимізувати цю мережу, але не шляхом скорочення робочих місць, а кореляцією технологій лікування.
Наступний крок – це своєрідний інвестиційний план для міста і для області. Йдеться про вкладання коштів місцевих бюджетів у медичні заклади для створення умов чесної конкуренції за пацієнта – навіть якщо він є з-за меж ОТГ і навіть, якщо іноземець.
І останнє: порахувавши собівартість, стане зрозумілим, скільки платить за це центральний бюджет, який дефіцит бюджету і звідки можна добрати частину коштів. Якщо це кошти – з місцевого бюджету, тоді категорично забороняється брати бодай копійку з пацієнта. Якщо є дефіціт бюджету, тоді вимагати у держави доплачувати або ж, на крайній випадок, вимагати дозволу для медичного закладу працювати за принципом співоплати. Але це має бути офіційним і гарантованим. Інакше всі розмови про безплатну українську медицину будуть чистої води популізмом.
У такий спосіб, зійшлися на думці експерти, можна розв’язати проблеми, які зараз влада провокує між пацієнтами і медиками.
Удвічі врізали фінансування. У Львові розповіли, як держава зіштовхує між собою лікарів і пацієнтів.
У приватних медзакладах Львова людина може лікуватися безкоштовно.
Відео: Львівський пресклуб