Українська армія зараз може дати відсіч ворогові. Чого не могла зробити півроку тому, – полковник Сьогодні збройні сили України більше, ніж 6 місяців тому, готові забезпечити відбиття прямої військової загрози. І ворог це знає. Він знає, що понесе великі втрати особового складу та іміджу.
Військовий з великим досвідом, командир різних авіаційних підрозділів і частин, вважає, що зараз українська армія може цілковито протистояти сильному, навченому, озброєному ворогові.
– У цьому нема сумнівів. Чи змогли б ми це зробити 6 місяців тому? Навряд чи. Ворог запізнився. Зараз ми можемо дати відсіч, – каже полковник Дейнеко.
За його словами, Україна свого часу отримала чудово навчену та озброєну армію, яку треба було тільки розвивати. Натомість наша влада її просто згубила.
– Що призвело до практичного знищення наших збройних сил? Повна відсутність програми розвитку збройних сил. Усі спроби за 20 років реформувати збройні сили призвели до повного розвалу збройних сил. Практично загублено управління військами. Ось навіть останній приклад: рішення Міністерства оборони України – забрати штаб округу зі Львова і перевести його в Рівне. Чим це викликано, чим це мотивовано – ніхто зі спеціалістів пояснити не може. Всі вузли зв’язку, всі комунікації залишилися тут, а особовий склад округу переїхав туди. Це – цілковитий удар по організації оборони саме цього регіону, – вважає кадровий офіцер.
Він нагадав, що після розвалу союзу в Україні залишилася велика кількість структур особового складу та озброєння з непоганим озброєнням та з непоганим навченим особовим складом.
– Як ми скористалися цим? А ніяк. У нас після розвалу союзу на території України залишилося понад 80 аеродромів. Я би хотів спитати наших керівників військових: скільки залишилося цих аеродромів? Я тільки біля Львова можу подивитися: Черляни – нема, Стрий – нема, Дубно – нема. А зараз, під час війни, просто необхідний маневр аеродромами. Куди ці аеродроми поділися? Розібрані, нема їх, – каже авіатор.
Також, за його словами, почали набагато гірше навчати у військово-навчальних закладах. А до армії брали служити тих, кого вже нікуди не брали.
– Ось така армія у нас залишилася і зустріла ворога. І слава Богу, що український народ самостійно, оминувши міністерські пороги, пішов воювати і уміло воює, – підсумовує полковник у відставці Валентин Дейнеко.