Львівщина потребує луганського зерна

Про це сьогодні, 6 березня, під час відеомісту між Львовом і Луганськом (включення з Луганська та Сєвєродонецька) на тему: «Економіка в зоні АТО: куди ідуть податки і якими є підприємницькі зв’язки з великою Україною» повідомив заступник директора департаменту економічного розвитку, торгівлі та промисловості Львівської ОДА Ярослав Пелиховський.

– Борошно у нас є, але не такої якості, як нам потрібно. Особливо хлібопекарська галузь потребує борошна вищого ґатунку. Аграрний фонд підняв ціни на борошно вищого ґатунку з 2,5 тисяч гривень до 5 тисяч гривень за тонну. І через те, що Львівщина не є зерновою областю, у нас нема зерна другого та третього класу. А якби була змога поставляти з Луганщини, то наші хлібопекарські підприємства із задоволенням би брали цю продукцію, – каже він.

За словами Ярослава Пелиховського, співпраця Львівщини з Луганською областю була завжди трошки менша, ніж з Донецькою. Бо Луганська область не така промислово розвинута.

– З Донецької області ми отримували досить багато різноманітної продукції, в тому числі і холодильники, і продукти харчування, “Артем-сіль” здійснювала поставки кам’яної та йодованої солі. А що стосується Луганської області, то у нас на полицях магазинів можна було зауважити тільки сухарики в широкому асортименті. На сьогодні ця продукція з Луганської області не поставляється, – каже він.

Його колега, начальник управління економіки департаменту економічної політики Львівської міської ради Вікторія Довжик каже, що підприємці, які раніше працювали на сході України, тепер переїхали до Львова.

– Ми у Львові зауважили певну активність підприємців зі східних регіонів у пошуку вільних виробничих площ, приміщень, земельних ділянок для того, щоби переміщувати свій бізнес на захід. Є певне пожвавлення тих підприємств, які віддають в оренду вільну виробничу площу, – каже вона.

Натомість підприємець з Сєвєродонецька Олег Кліменчуков зауважив, що не так просто перевести бізнес з Луганська на іншу територію.

–  Зараз багато підприємців в Луганську сидять в замороженому стані і очікують, коли буде зрозумілим, що ж можна зробити. Це ж не так просто взяти і перевезти підприємство й розпочати все з чистої сторінки. Це витрати в грошах, часі і це – певний ризик. В цьому питанні підприємці спираються тільки на власні сили, а не на органи влади чи державу, – каже він.