У Львівському пресклубі відбувся відеоміст Львів-Одеса: «Яким є ставлення професійних журналістів до утворення органу спільного регулювання-громадської спілки та його функцій згідно із законопроєктами «Про медіа»? Чому журналісти-члени НСЖУ або НМПУ мали би захотіли вступити у таку нову спілку?». Більшість учасників вважають, що журналістам не потрібна нова громадська спілка, яка мала б стати органом спільного регулювання під егідою Національної ради з питань телебачення та радіомовлення.
Степан Курпіль, генеральний директор «Видавничого дому «Високий замок» (м.Львів), секретар Національної спілки журналістів України вважає, що громадські організації під крилом держави створюють лише у тоталітарних суспільствах.
– Створювати спілку, яка матиме право визначати – хто журналіст, а хто ні, – це повний абсурд. Переконаний, що за це ніхто у Верховній Раді не голосуватиме. Це звучить дуже тоталітарно, і я не думаю, що монобільшість захоче, щоб їх вкотре звинувачували в узурпації. Статус журналіста не визначається належністю до якоїсь громадської організації. Можна мати дипломи, бути членом Спілки журналістів, але не бути журналістом. Це професія, яка крім знань, передбачає також навики та талант. Тому створення якоїсь спілки під егідою держави – це спроба усіх загнати в стійло і визначати, кому давати акредитацію, кому не давати.
За словами Степана Курпіля, не варто в один документ об’єднувати всі законопроєкти про медіа, оскільки всі види журналістики мають свою специфіку. Він наголосив, що Національна рада з питань телебачення та радіомовлення повинна виконувати своє конституційне призначення, а не отримувати повноваження на виконання не властивих їй функції, як-от регулювання діяльності друкованих медіа.
Степан Курпіль вважає, що нове законодавство має сприяти тому, щоб власник, керівник та джерела фінансування засобу масової інформації були відомі споживачам, аби вони могли розуміти, який продукт споживають.
Крім того, секретар Національної спілки журналістів України прокоментував можливість створення НСЖУ альтернативного законопроєкту «Про медіа»: «Ми вважаємо, що жодного альтернативного законопроєкту не потрібно, що в нас є необхідні документи, які регулюють діяльність медіа. Єдине, що потрібно регулювати – це інтернет-медіа. Саме стосовно цього напрямку можна і треба створювати новий законопроєкт. Стосовно інших, то варто просто змусити працювати те, що вже напрацьовано».
Леонід Штекель, головний редактор видання «Odessa Daily», член НСЖУ, вважає, що Україні зараз не потрібен новий Закон «Про медіа». На його думку, завдання законопроєктів «Про медіа» (№2693 і №2693-1) – «посадити журналістів на ланцюг».
– Я абсолютно погоджуюся з тим, що різні види ЗМІ повинні мати різні закони, оскільки занадто велика різниця у специфіці їхньої роботи. Стосовно Нацради, то причина її неспроможності полягає у тому, що у 90-х роках її створювали з однією метою, а зараз вона має зовсім інші завдання. Уже зараз цілі Національної ради розширені до межі і вже зараз вона є недієздатною. Для створення дієвого законопроекту потрібно було проаналізувати реальні проблеми ЗМІ, підняти реальні справи, які стосувалися журналістики, вивчити місця перетину інтересів.
Закони, які нам пропонують, спрямовані на знищення свободи слова у державі, це ланцюг, кайдани, ярмо для журналістів. Вважаю, що цей законопроект потрібно викидати та писати заново.
Крім того, Леонід Штекель закликав колег організувати масштабну конференцію стосовно законопроєктів «Про медіа» (№2693 і №2693-1), де розкритикувати ці документи і таким чином висловити позицію журналістів щодо спроби влади запровадити цензуру.
Тетяна Колесніченко, менеджерка філії «Суспільне UA: Львів», не вірить у корпоративну підтримку в медійному середовищі, а отже і в ефективність регуляторної ради, яка прописана у новому законопроєкті «Про медіа». Тетяна Колесніченко пояснила, що спілки журналістів не є ефективними і багато людей останнім часом виходять із цих організацій.
– Сценарій створення регуляторної ради, на мою думку, не є страшним, але для мене він є дещо фантастичним. Я не вважаю, що нове законодавство дуже нас обмежує чи закладає зашморг на шию. Наприклад, мені імпонує що нарешті зрівняються з усіма іншими ЗМІ дуже важливі гравці – в інтернет просторі. Нарешті ми бачитимемо їхніх бенефіціарів, а отже тих, хто стоїть за подіями у інтернеті. Вважаю, що важливою складовою закону є реєстрація електронних ЗМІ.
Ігор Кісельов, журналіст з Одеси, зазначив, що левова частка законопроєктів «Про медіа» – це спроба втиснути в юридичні межі якісь суспільні та моральні норми. На думку журналіста, такі ініціативи завжди мають погане закінчення і практично не здійснимі.
– Важливо також пам’ятати, що будь-який регуляторний орган передбачає корупційні ризики. Ба більше, у законопроєктах про журналістику ці ризики вже закладені, там уже є частини, які кричать: тут, тут і тут можна робити що завгодно. Також я не бачу ефективності спілок журналістів, адже максимум, що ми бачимо від спілки при порушенні прав журналістів – це заява. Тобто сьогодні жодні структури не захищають журналістів, а спроба за рахунок цих структур втягнути у певні межі те, що зараз працює, призведе до створення чергового органу, який стоятиме з батогом і ніяк не допомагатиме роботі журналістів. Загалом я вважаю, що ці законопроєкти варті лише кошика, а от що дійсно треба обговорювати – це те, яким чином перетворити громадські організації (але в жодному випадку не під впливом держави) і дати захист журналістам із різних регіонів.
Валерій Болган, головний редактор видання «ІзбірКом», член НСЖУ, сказав, що в українській журналістиці є низка набагато важливіших речей, ніж створення на базі однієї з організацій іншої. За його словами, проблемою є те, що в Україні майже не діє кримінальна відповідальність за напади на журналістів, за перешкоджання журналістській діяльності.
– Також у пропонованих законопроєктах бачимо спробу розділити журналістів на професійних та просто журналістів. Таким чином ні в кого начебто не забирають права працювати, однак, якщо хтось погодиться бути оцим професійним журналістом, він отримає обмеження своїх прав. Водночас будь-який блогер, який пише на іноземній платформі, під псевдонімом, матиме більше прав, ніж так звані професійні журналісти.
Крім того, потребує вирішення проблема медіа-бізнесу, як такого. Справа в тому, що зараз більшість медіа не можуть існувати за нормальною бізнес-моделлю і при цьому бути прибутковими. Фактично усі великі медіа належать конкретним бізнесменам, політикам, групам, а отже не можуть бути незалежними. Водночас у нас є сотні чи тисячі організацій, які називають себе ЗМІ і не мають жодної реєстрації, не називають своїх редакторів, контактів тощо. Ці проблеми потребують вирішення. На мою думку, це можна вирішити зокрема за рахунок самоорганізації. НСЖУ має в цьому випадку стати не просто об’єднанням за інтересами, а це має бути організація, яка стане дискусійною платформою для знаходження шляхів саморегулювання.
Артем Перфілов, одеський журналіст, член НСЖУ, підтримав тези колег про те, що державне регулювання журналістської діяльності – це неправильно. Тому, якщо створювати орган спільного регулювання, не важливо на чиїй базі буде ця організація (нової громадської спілки чи НСЖУ), важливо, щоб вона була справді незалежною та ефективною.
– Потрібно виокремити проблеми, які є всередині журналістської спільноти. Ми цим займалися, і йдеться не лише про права журналістів, але й про побут медійників, починаючи від навчання і закінчуючи смертю. Реєстр журналістів – це добре, але питання, хто і як буде визначати цих журналістів та вносити їх до списку. Тривожить те, що в самих журналістів нічого не запитують. Держава чомусь не враховує усіх цих моментів. Виглядає, що її більше цікавить цензура. Тому я теж проти регуляції.
Довідково
Львівський пресклуб організовує десять відеомостів із пресклубами у Харкові, Дніпрі, Сумах, Ужгороді,Тернополі та Кропивницькому та провідними медіа-організаціями в Одесі, Чернігові, Краматорську і Маріуполі. Відеомости відбуваються в форматі одногодинних онлайн-дискусій за участю місцевих медіаекспертів. Учасники надають свої відгуки і рекомендації щодо проєктів законів про медіа. Львівський пресклуб збирає пропозиції регіональних експертів та готує рекомендації для парламентського комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики. Проєкт відбувається за підтримки «Медійної програми в Україні» МГО Internews, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).
“Щоденний Львів” повідомляв на цю тему: Граматичні помилки, відсутність структури, розмиті терміни – Львів та Суми проаналізували законопроєкти «Про медіа», Чому у Львові та Ужгороді критикують законопроєкт «Про медіа» і вимагають його суспільного обговорення, Міст “Львів-Тернопіль”: у медіа треба узаконити 90% україномовного контенту, Блокувати антиукраїнський контент у всіх соцмережах, – експерт у відеомості Львів-Чернігів.
Відеоміст Львів – Одеса.
Відео: Львівський пресклуб