Уже 8 родин, які мешкають на території Брюховицької селищної ради, через суди за позовами Львівської залізниці позбулися свого законного права на землю, на якій вони мешкають і де побудовані їхні житлові будинки.
"Реквізиція майна «по-залізничному»: безоплатне вилучення приватних земель через маніпуляції зі смугою відведення", яка відбулася у Львівському прес-клубі, повідомила мешканка Брюховичів, член ініціативної групи з порятунку приватної власності від зазіхань з боку залізничників Надія Тарасюк.
За її словами, зараз у мешканців Брюховичів Львівська залізниця активно взабирає землю.
– Більшість меншканців володіють землею з 50 років. Мій дідусь користувався землею з 1956 року. В колгоспі йому дали шматок землі. У 2003 році селищна рада дала дозвіл приватизувати його, оскільки дідусь мав посвідчення з колгоспу, що він користувався цією землею. Коли ми з чоловіком одружилися, дідо нам подарував ту землю і ми там побудувалися. Це було в 2006 році. Я вже зробила другий акт на приватизацію. Після цього ми робили документи на зміну цільового призначення, – Надія Тарасюк так детально розповідає, щоби не було сумнівів – жодного разу, жоден чиновник, жодна державна структура не зробили їм зауважень, що ця земля їм не належить.
А у лютому вона тримала позов в суд, в якому Львівська залізниця стверджує, що ділянка Надії Тарасюк розташована на землях залізниці. Тобто ні з 1950-х років, ані за останні 11 років ніхто нічого про це не казав.
– Зараз ми маємо 8 програних судів. Ми самі ходили, отримували дозволи та документи і ніхто ні слова зауважень нам не сказав. А зараз, коли залізниця поробить свої документи, то нас виженуть на вулицю. Нас Конституція наразі не захищає, – каже мешканка Брюховичів.
Ще один постраждалий від дій залізниці Микола Гапій, мешканець Брюховичів, порівнює нинішню ситуацію з діями агресора.
– У 1946 році Сталін провів операцію Вісла, якою виселив наші родини. І коли створилася самостійна Україна, то здавалося, що ми не будемо залежати від розчерку пера якогось варвара. Але, взявши, напевно, до уваги дії Путіна з анексії Криму, залізниця робить так само. Незважаючи на те, що в нас в кожного є державні акти на землю, вони скасовуються в суді. Залізниця не може надати вичерпних документів, що ця земля нам не належить. Натомість в суді скасовують наші акти державного зразка щодо володіння землею, – каже він.
Начальник служби з управління майнових та земельних ресурсів Львівської залізниці Дмитро Лазарєв вважає, що Львівська залізниця діє законно.
– На жаль, виникло дуже багато спірних моментів, коли земельні ділянки смуги відведення залізниці перетинаються з земельними ділянками приватних осіб, – каже він.
За його словами, така ситуація виникла у всіх семи областях, де є Львівська залізниця.
– Люди кажуть, що цією землею вони користувалися до того, як була збудована залізниця. Але законність встановлює суд. І в суд треба подавати всі свої докази та архівні документи, – каже працівник залізниці.
Також він наголосив, що житлові будинки не можна було будувати неподалік колій. А якщо їх збудували і хтось прийняв їх у експлуатацію це – порушення законодавства.
– Усі ми дуже добре пам’ятамо Ожидівську трагедію, аварію в Черкаській області, коли зійшло кілька цистерн, була пожежа і згоріли житлові будинки, – каже Дмитро Лазарєв.
Член земельної комісії Брюховицької селищної ради Володимир Доманський каже, що в 1958 році було збудовано колію Рудно-Підбірці.
– Колія була збудована з порушенням. І залізниця не має жодних документів. Хоча представники залізниці кажуть, що вони мають ці документи. Але вони їх не можуть показати. Натомість вони пішли в суди, які скасовують державні акти на землю, які є в людей, – каже він.
За його словами, селищна рада зібрала всі документи і буде звертатися в профільні міністерства, щоби там розглянули ситуацію.
– Ми просили, щоби на той час зупинили судові справи. Пан Богдан Піх пообіцяв нам, але цього ніхто не робить, – каже депутат сільради.
Єдиним документом, на який покликається Львівська залізниця, це є план смуги відводення лінії Рудно-Підбірці за 1962 рік, який має якийсь нерозбірливий підпис без прізвища чиновника, який той план підписав.
Як стверджує юрисконсульт Брюховицької селищної ради Тарас Кубай, усі законодавчі акти впродовж останніх ста років зобов’язували власників реєструвати своє право на землю. На жаль, цих вимог Львівська залізниця не виконала.
Анатолій Федоренко є головним архітектором проектів інституту «Діпротранс», організації, яка спеціалізувалася на розробці проектної документації залізниці.
– Проектувальники закладали в проект землі за бажанням залізниці та керуючись нормами. І доволі часто те, що ми заклали в проект, залізниця не використовувала. Смуга відводу має певні параметри – 21-23 метри, в певних населених населених пунктах – в межах до 150. Але значна частина землі, закладена в проект, – не використовувалася. І в проекті було закладено, наприклад, побудова депо. Його не збудували. А земля за проектом належить залізниці, хоча й не оформлена, – каже він.
На його думку залізниця саме зараз згадала про землю, тому що вона, земля, стала товаром.
– Якщо Кабмін дасть наказ провести ревізію всіх смуг відведення залізниці, то велика кількість соток землі повернеться у власність місцевих рад, – вважає архітектор.
На думку адвоката, координатора ГО «Гармонія та порядок» Дмитра Гудими, Львівська залізниця зайняла дивну позицію – якщо у нас немає належних документів, то давайте через суд з’ясуємо чи вони належні.
– До певного часу судова практика стояла на стороні мешканців. А як тільки постало питання, що залізниця з державного підприємства буде ставати акціонерним, судова практика змінюється. І за ситуаціями, коли у залізниці є тільки старий план відведення, не затверджений належним чином, і відсутні будь які реєстрації на смуги відведення, а в людей є державні акти про право власності, видані державою, суди стають на бік залізниці, – каже адвокат.
При цьому, за його словами, у людей забирають їхню приватну власність, не надаючи жодної компенсації.
Люди бачать вихід із конфліктної ситуації у збереженні status quo із залізницею. З цією метою для зняття суспільної напруги та вирішення проблеми вони сьогодні підписали відповідне звернення до Президента України з проханням особисто втрутитися з метою прийняття державницького рішення з урахуванням європейських стандартів поваги до права приватної власності.
Проте представники залізниці кажуть, що вони користуються розпорядженням Кабміну від 11 лютого 2010 року №318р і мають право відразу звертатися до суду, а не домовлятися з мешканцями.