У цьому їх підтримали Профспілка працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України та профспілкова організація “Профспілка кранівників Львівщини”, які організували у Львівському пресклубі дискусійну пресконференціїю на тему “Баштові крани вбивають. Чи безпечні крани Львова?”.
– У середу, 26 вересня, я вийшла на роботу. Хотіла відпрацювати і у суботу-неділю бути вільною, – розповіда пані Анжела, 46-річна кранівниця. – Колія крану була дуже близько до “Арсена”. Я попереджала виконробів, що кран колись може виїхати з тієї колії – ніхто мене не слухав. Тупик був лише один, не було на крані захватів на рейку. Винуватий не тільки кранівник, але і будівельний майданчик. Роботодавець тепер зі мною не спілкується.
– Управління призначило спеціальне розслідування цього нещасного випадку, який стався внаслідок падіння крану, – сказав Іван Мечержак, заступник начальника управління-начальник відділу нагляду в будівництві, котлонагляді на транспорті та зв’язку головного управління Державної служби з питань праці у Львівській області. – Комісія в рамках розслідування призначила експертизу для встановлення причин падіння крану і його технічного стану. За результатами експертизи буде оформлено висновок і відповідний акт – згідно з чинним законодавством. За станом здоров’я кранівниця поки що нам пояснення не дала. Ситуація з експлуатацією вантажопідйомних кранів викликає тривогу. З введенням у дію більше року тому Правил охорони праці під час експлуатацій вантажопідіймальних кранів, підіймальних пристроїв і відповідного обладнання право введення крану після монтажу, в тому числі і того крану, що впав, доручено особі, відповідальній за безпечну експлуатацію крану, тобто працівнику роботодавця. Попередній нормативний документ не дозволяв введення в експлуатацію такого крану без проведення інспекційної перевірки і підпису державного інспектора. А ще колись діяв будівельний патруль, який міг без попередження відвідати будівельні майданчики і проконтролювати там дотримання рівня безпеки. Тепер же дотримання нормативно-правових актів з охорони праці залежить переважно від роботодавця.
– Колись крани через 15 років роботи посилювали ще на 5 років і потім їх обов’язково списували. А нині ще працюють крани, виготовлені у 80-х роках. Їм майже 40 років. Усі їхні гарантії минули, – говорить Любомир Величко, голова профспілкової організації «Профспілка кранівників Львівщини», який працює кранівником 45 років. – Друга проблема – оснащеність цих кранів. Її або бракує, немає у комплекті або вона є непридатна. Стропальники і такелажники – це також проблема. Посвідчення на професію ще мають, а як правильно працювати, чіпляти вантажі, вони часто не знають. Зараз крани приймають на будовах виконроби, а колись це робив технагляд.
Однакові кранівні проблеми маємо в усій будівельній галузі України, заявив Василь Динник, голова профспілкової організації «Профспілка кранівників» (м. Київ). І захисту практично ні в кого ніякого немає, вважає він. Техніка багато років лежала на складах у майже розібраному стані і коли піднялася хвиля будівництва, то її – якою б не була – швиденько поставили на ноги. Тепер кранівники стають “стрілочниками”: усі будівельні угоди-документи підписують швидко, а працювати немає на чому.
– Щодня кранівники мають підписувати журнали, в яких перелічені всі вузли, деталі, механізми, металоконструкції, металообладнання, запобіжники. Оце все машиніст крану має обдивитися, перевірити і засвідчити своїм підписом, – каже Василь Динник. – Тут є графа і про стропальників, що мають працювати. Та цю графу ніде й ніхто не заповнює. Ігнорують просто. Стропальником ставлять будь-кого майже.
Василь Динник показав учасникам заходу у Львові варіант захисного пояса, який використовують на будівництві. Найдешевший і найнебезпепчніший. Ним можна хребет зламати людині у разі її падіння. Та навіть такий пояс одягає не більше половини будівельників. Ці дешеві пояси роботодавці купують хіба для того, щоб відзвітувати про наявність захисного засобу. Сьогодні виготовляють пояси, які страхують набагато ліпше – і через груди, і через ноги, і через плечі. Ось ці модернізовані захисні системи-пояси треба обов’язково запровадити на будівництві, переконаний Василь Динник.
Падіння кранів у Львові, Одесі, Сумах, Ужгороді, травмування та каліцтва кранівників, будівельників і перехожих, смертельні випадки – усе це змушує шукати на владному рівні термінові заходи безпеки і профілактики.
– Ми даємо пресконференцію наживо зі Львова, тому що львівська влада першою артикулювала необхідність вирішення проблеми, що є в усій Україні, – наголосив Василь Андреєв, голова Профспілки працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України. – Крани, які працюють на всіх будовах, це здебільшого шмат того, що не можна називати у прямому ефірі. Вони працюють небезпечно і з цією небезпекою більшість кранівників уже якщо не змирилися, то звиклися. Але ця небезпека загрожує всім навколо. Оосбливо в такому місті щільної забудови, як Львів. Профспілки сьогодні порушили цю проблему, щоб з’ясувати, чи є шлях безпечної роботи, чи можуть крани безпечно працювати на будовах? Щороку на будівельних майданчиках України гине близько 60 будівельників. За один тиждень чотири нещасних випадки з баштовими кранами, в яких загинуло двоє людей. Влада мала би ухвалити низку дій, які кардинально поліпшать справу. Є кілька проблем, які можна вирішити негайно. Перша. Хто, коли і як перевіряє крани на можливість проводити ними роботу. Друга. Де, як і хто навчає і атестує та видає “права” для кранівників. Третя. Яким чином ці крани розміщують, хто проводить безпечне планування робіт на будівельних майданчиках. Саме це викликало падіння крана у Львові. Четверта. Яким чином ми можемо із владою інтерактувати про ті крани, що є проблемними. У нас є список всіх кранів Львова. Завтра буде такий список усіх кранів Києва, Одеси, інших міст, де є наші профспілки. Тих кранів, які мають ризик впасти і травмувати людей навколо.
Побоювання Василя Андреєва підтвердив також статистичними даними Михайло Біловус, начальник відділу профілактики страхових випадків управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області:
– За 9 місяців 2019 року Фондом соціального страхування взято на облік 185 потерпілих, які одержали травми унаслідок виконання своїх обов’язків на виробництві. У будівельній сфері, на жаль, високий рівень виробничого травматизму – 11, причому 5 – зі смертельним наслідком. Це – половина всіх випадків зі смертельним наслідком за цей період у Львівській області.
Модератор заходу Олег Борисов, експерт Профспілки працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України, нагадав, що в міський бюджет Львова надійшло 10 млн грн за оплату штрафів за порушення у сфері містобудівної діяльності.
– Дуже часто на будівельних майданчиках крани розміщують з порушенням державних будівельних норм, з відхиленням від проектної документації. Ми неодноразово притягували за це до відповідальності і давали приписи щодо негайного усупення порушень, – повідомив Святослав Кіндратів, керівник юридичного відділу інспекції Держархбудконтролю м.Львова. – Однак жоден контролюючий орган не може стовідсотково гарантувати, що сьогодні чи завтра не буде такого наслідку. Тому що нині інспектор на об’єкті перевірив – усе добре, а до того часу, коли він прийде сюди знову на планову перевірку, мине рік чи півроку – як визначено законом. І у той час контроль повинен здійснювати підрядник і замовник будівництва. У Львівській міській раді зараз створена робоча група, щоб виявити всі місця небезпеки і вказати на них забудовникам.
Чинне законодавство, яке дає право на отримання дозвільного документу на виконання будівельних робіт, має нині більше декларативний характер, зауважив головний державний інспектор інспекційного відділу у місті Львові департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Роман Федів. Тільки на категорії класу наслідків СС3 отримують дозволи. На інші об’єкти будівництва подається декларація або ж повідомлення. Так спростили законодавство.
Кранівникам настільки накипіло на душі, що вони, зібравшись у Пресклубі, звернулися до роботодавців з болючими запитаннями, які озвучив машиніст баштового крану Любомир Горнецький, заступник голови профспілкової організації «Профспілка кранівників Львівщини». Чому на будівельних майданчиках порушується все, що можна? Чому немає стропальників? Чому немає сертифікованих “люльок” для переміщення-піднімання на висоту людей? Чому всі інспектори-контролери “перевіряють” кран внизу або ж просто телефонують кранівнику – ніколи самі не піднімаються на кран? Чому вимагають,щоб крани працювали при швидкості вітру більшій за 12,5 метра за секунду?
– Якщо не хочеш йти на порушення – ми тобі не заплатимо, – оце й уся бесіда роботодавця з кранівником, – резюмував Любомир Горнецький. – У них – терміни і гроші, а у нас – життя. 