Кожному голові ради – по кишеньковій телерадіокомпанії? – редактор газети

Журналістка і редакторка зі Львова Тетяна Вергелес зауважила, що відповідно до статті 112 (іронічний збіг? – ЩЛ) “Відповідальність суб’єктів у сфері онлайн-медіа” мало би бути припинене мовлення кількох телеканалів, які працюють під диктовку держави-агресора – Російської Федерації. “Хочеться, щоб закон у цій частині якнайшвидше запрацював”, – каже колишня головна редакторка інформаційної агенції ЗІК, яка покинула її на знак протесту після приходу нових власників-соратників Віктора Медведчука, путінського кума.

Учасники відеомосту також згадали про так звані “медведчуківські” телеканали, протверезити які теоретично мала би і стаття 121. “Обмеження щодо структури власності та фінансування медіа під час збройної агресії”, оскільки вона передбачає, що “суб’єктом у сфері медіа в Україні не може бути:  ..2) юридична особа, в якій власником істотної участі, контролером чи бенефіціаром на будь-якому рівні ланцюга володіння корпоративними правами є особа, яка є громадянином або резидентом держави-агресора (держави-окупанта), чи юридична особа, зареєстрована в такій державі або з місцезнаходженням в такій державі. 3) юридична особа, що отримує фінансування (кредити, займи, позики, інвестиції, внески спонсорів, благодійні внески, іншу фінансову допомогу) від фізичних осіб, що є громадянами держави-агресора (держави-окупанта), юридичних осіб, зареєстрованих у такій державі або з місцезнаходженням у такій державі”.

Тетяна Вергелес запропонувала залишити у законі “Про медіа” інформаційні агенції як різновид засобів масової комунікації. Термін: “засіб масової комунікації” дуже подобається і головному редактору газети «Обрії Ізюмщини» з Харківщини Костянтину Григоренку.

– Я був у складі комісії Національної спілки журналістів України, яка обговорювала медійний законопроєкт і опитала для цього представників 500 друкованих видань. Комісія зробила однозначний висновок: з цього закону “Про медіа” треба виключити друковані засоби масової інформації, – наголосив Костянтин Григоренко. – Нацрада хоче об’єднати в собі Мінінформ, Держтелерадіо і Нацраду з питань телебачення і радіомовлення. Як як видавець скажу, що не треба нічого вигадувати. У друкованих видань є регулятор – Держтелерадіо, з яким ми три роки реформували друковані видання. Не потрібно нам монстра в особі Нацради. У мене таке відчуття, що частина людей дуже активно просуває цей закон саме для того, щоб потрапити в цей монстр – Нацраду. Позиція видавців локальних медіа така: у законопроєкті про пресу не йдеться. Це – закон про аудіовізуальні ЗМІ. Така моя категорична думка. Я категорично проти того, щоб приймати законну норму про «забезпечення інформаційних потреб населення шляхом заснування та фінансування діяльності комунальних некомерційних підприємств, що здійснюють мовлення територіальних громад, відповідно до Закону України «Про медіа». Ніяких мовлень тергромад! А реформовані друковані ЗМІ – хто тепер? 590 редакцій реформувалися і залишилися пасинками у держави. Якщо буде прийнята ця норма, то з цих майже 600 газет залишиться хіба що 200. За 4 тисячі гривень зарплати люди працювати не будуть. Окрема стаття про фінансування телекомпаній тергромад – це недопустимо. Ви хочете, щоб у кожного мера були кишенькові телерадіокомпанії? Тергромади, укладайте прямі угоди із ЗМІ – і ніяких проблем не матимете. Міськрада Ізюма укладає угоди з усіма ЗМІ у місті. Тому треба поставити цей законопроект на паузу і доробляти його.

Обговорюючи мовну квоту у законопроєкті, Костянтин Григоренко нагадав, що на Харківщині всі газети у райцентрах видаються українською мовою. Він підтримав пропозицію професора Львівського національного університету імені Івана Франка Ярослава Гарасима про те, що необхідно встановлювате квоти не на державну, а на мови національних меншин. Такий же принцип слід застосувати і до інтернет-видань.

Доктор філологічних наук Ярослав Гарасим переконаний, що закон “Про медіа” треба приймати якнайшвидше, щоб він запрацював на національну безпеку. Учасник відеомосту підтримав думку Тетяни Вергелес про те, що контент багатьох телеканалів за цим законом уже був би заборонений. Професора зі Львова дивує і обурює те, що онлайн уроки – це соціальне замовлення – віддали, в тому числі, й антиукраїнським каналам. А зважаючи на те, що мовне оформлення законопроєкту №2693 не відповідає навіть рівневі учнівських знань з української мови, що необхідний нині для успішного складання ЗНО, Ярослав Гарасим пропонує, щоб у майбутній Національній комісії стандартизації державної мови зініцювати консультативну групу, семінар чи бодай кілька зустрічей філологів з юристами, після яких мовні покручі щезнуть з проєктів законів, і всі закони, які ухвалюватиме парламент України, будуть належно оформлені філологічно.

Нагадаємо, що 24 квітня відбувся відеоміст Львів-Харків на тему “Заборони у законопроєкті №2693 “Про медіа“. Які з цих заборон є зайвими, а які інші необхідно додати – і чому?” Цьогоріч Львівський пресклуб організовує десять відеомостів із пресклубами у Харкові, Дніпрі, Сумах, Ужгороді, Тернополі та Кропивницькому та провідними медіа-організаціями в Одесі, Чернігові, Краматорську і Маріуполі. Відеомости відбуваються в форматі одногодинних онлайн-дискусій за участю місцевих медіаекспертів. Учасники надаюь свої відгуки і рекомендації щодо проєктів законів про медіа. Львівський пресклуб збирає пропозиції регіональних експертів та готує рекомендації для парламентського комітету з гуманітарної та інформаційної політики.

Проєкт відбувається за підтримки «Медійної програми в Україні» МГО Internews, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).

“Щоденний Львів” розповідав про обговорення медійних законопроєктів у таких матеріалах:

“Законопроєкт “Про медіа” не зупинить “мовну шизофренію” у телевізійних програмах“,

“Нацрада дозволятиме мовлення російських телеканалів, лояльних до України?“,

“Чому у Львові та Ужгороді критикують законопроєкт «Про медіа» і вимагають його суспільного обговорення“,

“Журналісти у Львові і Дніпрі заперечують законопроєкт про дезінформацію від Мінкульту“,

“Львів-Краматорськ: 6:2 – на користь доопрацювання медійного законопроєкту“.