Багаті власники мисливських господарств хочуть, щоб вся дичина належала тільки їм та їхнім ресторанам. Для цього вони прагнуть уникати державного контролю на всіх етапах – від полювання до споживання.
"У Верховній Раді хочуть проштовхнути закон для безконтрольних "царських полювань", – скаржилася народний депутат від Львівщини Ірина Сех. За словами Ірини Сех, законопроект запроваджує норму про так зване вольєрне полювання. Передбачено, що мисливські вольєри для полювання встановлюються в межах мисливських угідь, водночас немає норм щодо їх облаштування. «Тобто таких вольєрів може бути скільки завгодно і якої завгодно площі, або взагалі можна обгородити всі угіддя та оголосити їх вольєром і вже нікого до лісу не пускати не тільки для полювання, але і для збору грибів, ягід чи просто для відпочинку. Бо за законопроектом, користувач мисливських угідь повинен забезпечувати доступ на територію мисливського вольєру лише представникам державних органів для виконання їхніх повноважень. Але найголовніше, що обмеження строків полювання не поширюється на вольєрне полювання. Тобто господарі вольєрів можуть без жодного контролю влаштовувати царські полювання в будь-яку пору», – наголошує депутат Верховної Ради.
Тим часом "дичини на Львівщині більше у ресторанах, аніж у мисливських угіддях", – переконаний депутат Львівської обласної ради Осип Магур у матеріалі "Мисливство Львівщини в руках олігархів"на сайті "Щоденний Львів". Наприклад, львівський ресторан «Грушевський cinema jazz» продає свіжу дичину навіть без ветсанекспертизи". Хоча закон України «Про ветеринарну медицину» вимагає, що «кожний користувач мисливських угідь зобов’язаний обладнати майданчики для обробки відстріляної на полюванні дичини, згідно з ветеринарно-санітарними вимогами, встановленими законодавством, та забезпечити проведення ветеринарно-санітарної експертизи дичини, що призначається для використання з метою споживання», таку експертизу власники мисливських угідь проводять вибірково.
Львівський прес-клуб попросив в інформаційному запиті головне управління Державної санітарної служби у Львівській області роз’яснити, як у ресторанах повинні легалізовуватися страви з дичини.
"Для включення в меню ресторану страв з дичини, необхідно звернутись з письмовою заявою в територіальний орган Держсанепідслужби для проведення позапланового санітарно-епідеміологічного обстеження закладу ресторанного господарства на предмет наявності відповідних умов для приготування страв з дичини. За результатами обстеження складається акт. У разі наявності відповідних умов, а також технологічних карт на страви з дичини, виробництво яких планується, начальником територіального органу Держсанепідслужби в асортименті закладу погоджуються страви з дичини, – йдеться у відповіді головного управління Державної санітарної служби у Львівській області. – При відсутності у збірниках рецептур для підприємств громадського харчування технологічних карт на приготування страв з дичини, необхідно розробити свої технологічні карти на фірмові страви, які слід погодити в установленому порядку, зокрема, в Головному управлінні Держсанепідслужби області за наявності результатів їх досліджень у відповідності до наказу Міністерства економіки України від 25.09.2000р. №210 “Про порядок розробки та затвердження технологічної документації на фірмові страви, кулінарні та борошняні вироби на підприємствах громадського харчування”.
У головному управлінні Держсанепідслужби відсутні дані щодо кількості закладів ресторанного господарства, які виготовляють та реалізують страви з дичини. З огляду на те, що заклади ресторанного господарства належать до суб’єктів з незначним ступенем ризику, у більшості випадків діяльність у них здійснюють фізичні особи-підприємці, юридичні особи, які у своїй діяльності застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і у відповідності до чинного законодавства, зокрема, Закону України “Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності “ (№ 4448-УІ), не підлягають плановим заходам держсанепіднгляду. Позапланові перевірки з цього питання не проводились, оскільки звернення громадян за фактами порушень в органи Держсанепідслужби не надходили.
Надходження дичини в заклади ресторанного господарства повинно здійснюватись за умови наявності відповідних супровідних документів, що посвідчують їх якість та безпеку, зокрема декларації виробника та ветеринарних документів. Окрім цього, у відповідності до ст.7 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, ДСП 4.4.5.078-2001 “Мікробіологічні нормативи та методи контролю продукції громадського харчцування” виробник повинен забезпечити щомісячний контроль виробництва готової продукції за мікробіологічними показниками.
У поточному році до суб’єктів господарювання не застосовувались заходи адміністративного впливу за використання дичини при приготуванні страв у закладах ресторанного господарства".
Не секрет, що особливого співчуття у більшості зубожілого населення України гурмани елітних ресторанів, які ласують стравами з дичини, не викликають. Нехай ризикують на свій страх і гаманець. Комусь, можливо, у цій ситуації буде навіть більше шкода дичину, яка разом із мисливськими угіддями переходить у цілковиту залежність від примхливої волі олігархів.