Комплексна державна програма адаптації та інтеграції переселенців, дія якої завершується наприкінці цього року, не дала жодного результату.
Він стверджує, що до нього щодня, через порушення їхніх прав, звертаються внутрішньо переміщені особи. І в процесі роботи він виявив, що ця програма не є тим інструментом, який би міг ці права захистити.
– Наприклад, якщо дитина народжується на тимчасово окупованій території і переїжджає разом з батькам до не окупованої, то її свідоцтво про народження є не чинним. Батьки повинні через суди доводити факт народження дитини, – наводить він тільки один приклад зі своєї практики.
Також переселенців обурює, що згідно з виборчим законодавством, вони не мають права віддавати свої голоси на виборах до місцевих рад. Відповідно і місцеві депутати не зацікавлені допомагати переселенцям. Бо ж не отримують від них нічого.
– Ми відчуваємо себе ущемленими в своїй країні. Всі ті історії успіху переселенців, про які ми знаємо, стали можливими не завдяки цій урядовій програмі, а наперекір їй, завдяки зусиллям осіб, яким просто треба було виживати, – констатує В’ячеслав Ломброзо.
Менеджер програми «Подолання наслідків збройного конфлікту в Україні» (уряду Великобританії), менеджер програми радників з питань переміщених осіб Міністерства соціальної політики Валерія Вершиніна цілком погоджується з ним.
– Один із недоліків тієї нормативної бази, яка є, – відсутність розподілення фаз від першої адаптації, соціалізації, інтеграції. Фактично в нормативному документі, який наразі є єдиним, все змішане докупи. І, як результат, у деяких регіонах обласні ради просто обмежилися тим, що додали до вже існуючих програм – пункти про забезпечення внутрішньо переміщених осіб пенсіями через систему соціального захисту та адресною допомогою. Таким чином вони звітують, що виконали програму. Але це не так. Пенсія – це державна гарантія. Це не елемент соціальної адаптації, – наголошує вона.
Водночас, за її словами, моніторинг інтеграційних програм показав, що саме у Львівській області найбільша кількість внутрішньо переміщених осіб була задіяна у різноманітних програмах сприяння самозайнятості та перекваліфікації.
Голова БФ «Хайтарма», представник Культурного центру кримських татарів у Львові Енвер Бекіров зауважив, що дехто намагається користати проблемами переселенців. При цьому, ці особи тільки критикують, але нічого конструктивного не пропонують і не роблять.
– Скоро громадських організацій буде більше, ніж самих переселенців. У нас, також, не модно звітувати за отримані кошти. А варто би було сказати: «Я отримав стільки-то коштів, на себе, особисто, витратив стільки, на власну справу – стільки, – наголошує Енвер Бекіров.
Представник Культурного центру кримських татарів у Львові вимагає, щоби з нової програми було усунуто вимогу для переселенців – увесь час приходити особисто до органів соцзахисту, аби їх не позбавили прав на соціальну грошову виплату.
– Колись мої бабуся й дідусь жили на спецпоселенні. І їх так само змушували увесь час відзначатися, – проводить аналогію вимушений переселенець.
Також він повідомив, що у Львівській області дуже скоро з’явиться свій мікрорайон, де мешкатимуть переселенці. Адже, не зважаючи на те, що в країні вже четвертий рік триває війна, багато львів’ян не бажають мати в сусідах переселенців з Донецької та Луганської областей.
– Одна з громад погодилася й прийняла рішення щодо будівництва. Близько ста громадян України – переселенців отримали там земельні ділянки. Зараз розбробляють технічну документацію щодо проведення там комунікацій, – розповів Енвер Бекіров.