Кубічний метр львівської бруківки на європейському ринку коштує 800 доларів. Зі Львова за кордон її вивозять за ціною бутового каменю, тобто за ціною – дві тисячі гривень за кубометр.
Щоби ця бруківка кінцево не щезла з львівських вулиць, активісти закликають небайдужих львів’ян 21 грудня о 10 ранку перед Ратушею висловити свою незгоду іі заміною у Львові історичної бруківки на недовговічний асфальт.
Про це сьогодні, 18 грудня, під час прес-конференції: «Куди щезає австрійська бруківка з вулиць Львова і як це зупинити? Старт акції «Збережеш бруківку – збережеш Львів», яка відбулася у Львівському прес-клубі, повідомив громадський активіст Юрій Антоняк.
Він нагадав, що львівські активісти, історики, вже неодноразово знаходили місця, де львівська бруківка була посортована й поскладана у палети, готова до транспортування за кордон.
– Наші звернення до правоохоронних органів, до керівництва міста, області та держави не дали жодного результату, – наголошує Юрій Антоняк.
Директор Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки Іван Сварник стверджує, що дороги у Львові стелили бруківкою майже 600 років поспіль.
– Наприкінці 14 століття у Львові була німецька громада. Німці принесли сюди свої звичаї та символи. Один із символів – це бруківка, – він нагадав, що археологи в кількох місцях Львова знайшлит первісне мощення.
У ті часи вулиці мостили дубовими плахами, які досить довго служили у вологому ґрунті.
– Тоді важкого транспорту, для якого потрібно було тривкіше покриття, ніж дубові плахи, не існувало. Для порівняння скажу, що чумацький віз, запряжений парою волів, вантажився сіллю, вагою менше однієї тонни, – історик стверджує, що інший транспорт тоді до Львова не заїжджав.
Про те, що у Львові дороги встелені бруківкою, є згадки в документах від 1454 року.
– Денис Зубрицький пише: «Ринок і головні вулиці були вже забруковані. Для цього місто щороку наймало фахівців – брукарів. Через 50 років – нова згадка: «Постійно брукували місто й вулиці. Брукареві Мартинові Вербі з челяддю платили дев’ять грошей на тиждень», – Іван Сварник нагадав, що на ті часи це були дуже великі гроші, які місто надавало з міських прибутків.
Тож зараз його обурює, що впродовж 600 років місто завжди знаходило кошти для брукування вулиць. Але за останні десять років міська влада вважає, що це вже не потрібно.
– На вулиці Руській замість бруківки постелили бетонні плити. Щоправда, вони помальовані під бруківку. Але це не змінює ситуації – бруківки на Руській немає, – директор Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки нагадує, що будинки та шляхове покриття – це єдиний ансамбль, який не можна руйнувати.
Голова громадської ініціативи за збереження архітектури Львова, координатор акції «Збережеш бруківку – збережеш Львів» Петро Байса каже, що базальтова бруківка заполонила Львів з 1850-х років.
– Інтенсивне брукування австрійською бруківкою Львова розпочалося з того часу, як Франц-Йосиф почав відвідувати наше місто. Тоді Львів був встелений базальтовою бруківкою. Було її три види: дрібненка, подовгаста і квадратова. Дрібненьку стелили в центрі, квадратову – на околицях, – за його словами, дрібненьку бруківку зараз можна побачити біля церкви Покрови на вулиці Личаківській.
Петро Байса зауважив, що останнім часом у Львові ремонтують дороги. Проте роблять це не там, де ями, а там, де лежить чи лежала бруківка.
– Під виглядом ремонтів познімали бруківку. Так зняли бруківку з вулиці Мечнікова. Тепер знімають з Личаківської. Далі око кинули на вулицю Бандери, на вулички біля залізничного вокзалу, – говорить активіст.
Громадський активіст Юрій Антоняк зауважив, що міська влада не вбачає нічого страшного в тому, щоби знімати бруківку.
– Маємо цинічну позицію міської влади, шо бруківка є позавчорашній день, що вулиці треба стелити асфальтом, щоби дороги були придатні до автотранспорту, – каже він.
На запитання: «Куди зникає львівська бруківка і кому вона потрібна?», відповів голова правління БФ ім. Петра Болбочана Ярослав Свелеба. За його словами, автентичну австрійську бруківку купують європейські міста, які дбають за свої дороги.
– Її зараз вже ніде не виробляють. Після Другої світової війни австрійці припинили видобувати камінь для бруківки, тому що побачили, що руйнуються Альпи. Але бруківка зношується. І є купа європейських міст, як Брно, Відень, Будапешт, Прага, які хочуть мати автентичну бруківку. І де її можна взяти? У Львові, в Чернівцях, в румунських містах вона ще є, – пояснює історик.
Тому він вимагає створити базу львівської бруківки, щоби завжди можна було знати, де її зняли і куди поділи.
– У Європі кладення бруківки – це вид реставрації. До цих робіт допускають фахівців-реставраторів з певним рівнем освіти та досвіду. А в нас хто кладе бруківку? – він переконаний, що саме через халтурників-партачів мощені дороги у Львові такої поганої якості.
Петро Байса нагадав, що в давні часи в Австрії було лише дві каменоломні і тесали бруківку вручну.
Список вулиць і площ Львова, звідки щезла бруківка:
Личаківська, Мечнікова, Винниченка, Валова, Руська, Беринди, Дорошенка, Коперніка, генерала Чупринки, Нечуя-Левицького, Русових, Івана Франка, Котляревського, Городоцька, Богдана Хмельницького, Замарстинівська, Староєврейська, братів Рогатинців, Театральна, Гуцульська, Осмомисла, Торгова, Курбаса, Жижки, Шкільна, Крива Липа, Томашівська, під Дубом, проспект Свободи, площа Міцкевича, площа Ринок, площа Данила Галицького, площа перед церквою Андрія.