Львів’яни почали масово купувати власні транспортні засоби, тому що вони вважають ненадійними громадські перевезення.
Такого висновку дійшла Анастасія Карп’як, представниця міської комісії з безпеки дорожнього руху, членкиня партії “Голос”, провівши власне дослідження, інформує DailyLviv.
– Я опитала у соцмережах 3 тисячі людей, і три чверті з них сказали мені, що їхня родина має автомобіль, а у деяких родинах є по два автомобілі, – сказала Анастасія Карп’як на засіданні Пресклубу “Транспортний тупик у Львові: як виїхати з нього по-європейськи?” – Тобто, фактично майже у кожній львівській родині є автівка. І ми бачимо вранці затори: люди виїжджають о 7.30 ранку, о 7.00, щоб встигнути на роботу. Щороку додаються ці додаткові хвилини, коли треба виїхати трошки раніше. І рано чи пізно місто просто зупиниться в єдиному великому заторі!
Анастасія Карп’як повідомила, що у годину пік громадський транспорт здатен перевезти 25 тисяч людей – під час карантину і 50 тисяч – до карантину. А у Львові є потреба у перевезенні 140 тисяч людей! Власний транспорт проблему не вирішує, а лише загострює. То де вихід?
– Я вважаю, що завдання міського голови і його комади – залучати інвестиційні кошти і якомога швидше створювати якісну та надійну систему громадського транспорту. Ніхто не може заборонити людині їхати власною автівкою. Але якщо вона знатиме, що о 8.00 вийде з дому і о 8.30 гарантовано добереться на роботу – потреби сідати за кермо не буде. Ми не можемо забороняти, можемо лише переконати якістю, – упевнена Анастасія Карп’як.
Довідково
13 лютого 2020 року сесія Львівської міської ради ухвалила «План сталої міської мобільності м. Львова». Його розроблено у межах проєкту «Інтегрований розвиток міст в Україні», що виконується німецькою урядовою компанією «Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH» за фінансування Урядів Німеччини та Швейцарії. Це стратегічний документ, який визначає транспортну політику міста на найближчі десять років і дає відповідь на питання: як оптимізувати місто для того, аби переміщення мешканців у ньому були ефективними з точки зору часу, комфорту, вартості. Такими планами мобільності керуються у більшості міст Західної Європи.
