Державна мова в Україні є одна. Це прописано в Конституції. І ніхто не має права виносити на референдум та оспорювати це питання. Такими питаннями в Україні грати не можна.
Про це 16 липня під час виборчих дебатів за проектом «Інтерактивні відеодебати, відеодискусії і відеомарафон суб’єктів виборчого процесу з дотриманням гендерного паритету», які відбулися у Львівському прес-клубі, заявили №11 у виборчому списку партії «Сила і честь» Михайло Поживанов та №32 у виборчому списку партії «Опозиційний блок» Ігор Шурма.
За словами Ігоря Шурми, він вісім років пропрацював в органах місцевого самоврядування та державних органах Харкова і постійно розмовляв тільки українською мовою.
– Для мене питання української мови взагалі не стоїть. Для мене є нормою 10 стаття Конституції – українська мова є державною мовою. І я за вісім років жодного разу не дозволив собі порушити Конституцію України, – заявив він.
Хоча «Опоблок», в складі якого політик балотується до Верховної Ради, у своїй програмі пропонує надати кожному з 27 регіонів України право визначати мову навчання та діловодства за результатами місцевого референдуму.
Михайло Поживанов – палкий прихильник референдуму. І партія «Сила і честь», з якою він іде на вибори, хоче ініціювати закон про всеукраїнський та місцеві референдуми. Проте, за його словами, не йдеться про розгляд на референдумі мовного питання.
– Такими питаннями в Україні гратися не можна, – заявив він.
Михайло Поживанов, за його словами, представляє партію консервативного напрямку.
– Програма партії – гімн середньому класові. Ми вважаємо, що середній клас України – це не тільки малий та середній бізнес. Це, передусім, наші пенсіонери, вчителі, лікарі, працівники державних підприємств. І ми повинні забезпечити рівень життя всіх цих людей таким чином, аби їм цілком вистачало на комфортне життя в нашій демократичній країні, – каже Михайло Поживанов.
Його опонент на дебатах, Ігор Шурма, вважає свою партію – традиційною.
– Наша політична сила об’єднала тих людей, які вміють не тільки розповідати, що і як потрібно зробити. За цими людьми стоять конкретні результати їхньої роботи. Я, особисто, в цій партії тому, що маю вісім років досвіду на посаді заступника міського голови та заступника голови обласної адміністрації Харківської області. І теж можу сказати, що зроблено і мені не соромно за цю роботу, – наголосив Ігор Шурма.
Він також зазначив, що його партія виступає проти надання особливого статусу Донбасу.
– На наше глибоке переконання, Україна є унітарною державою. Якщо ми піднімаємо питання особливого статусу Донбасу, то ми вважаємо, що цей статус повинні отримати всі регіони. А чим гірші Галичина чи Придніпров’я? Не можна надавати преференцій одній конкретній території, – каже Ігор Шурма.
Обидва кандидати в народні депутати зійшлися в тому, яким має бути оновлений парламент.
– Парламент буде ефективним тоді, коли він буде діяти відповідно до Закону України «Про регламент» і відповідно до Конституції. Коли будуть прописані правила гри. І коли буде зрозумілим, що таке в нас – правляча партія чи коаліція і що таке – опозиція. У цивілізаційній країні не може існувати таке політичне болото як позафракційні. Вони сьогодні в одному середовищі, завтра – в іншому. І якщо парламент зуміє з перших днів виконати рекомендації Пета Кокса та Єврокомісії з реформування парламенту, якщо зуміють з перших днів прийняти закон, в якому розпишуть що таке коаліція, а що таке – опозиція, тоді є шанс, що почне повертатися довіра людей. І тоді, у перспективі, у 2021 році, після доопрацювання виборчого кодексу, можуть почати формуватися ідеологічні партії. Це наша найбільша біда – у нас немає ідеологічних партій, у нас є ідеологічні проекти, які мають приставки того чи іншого спрямування, – вважає представник «Опозиційного блоку».
З ним погоджується і представник партії «Сила людей».
– Я можу погодитися зі своїм опонентом, що ідеальний парламент – це той, котрий працює за законом. Ми мусимо побудувати партійну систему, аби вона працювала так само чітко, як працює в наших сусідів в Західній Європі, Великобританії та США. Одна партія повинна бути при владі чи в коаліції, інша – в опозиції. Але права опозиції повинні бути прописані та недоторканні. Не може називатися ідеальним парламент, який за три роки жодного разу не заслухав звіту уряду. Ми постійно засуджували диктаторські закони 16 січня 2014 року, ми боролися і виступали проти кнопкодавства. Але, на жаль, в парламенті восьмого скликання ми побачили те ж саме. Парламенту нічого не заважало запустити систему «Рада-3», за неї заплачено та вона вже змонтована. І потрібна була тільки політична воля парламенту, аби вона запрацювала. Тоді би таке ганебне явище як кнопкодавство, ми би вже подолали. Ризики наступного парламенту – монобільшість «Слуги народу». Це дуже ризиковано для розвитку демократії у всій країні. Не добре, коли президентська гілка влади, законодавча та виконавча, перебувають в одних руках, – каже Михайло Поживанов.
Також він вважає, що повноваження Президента повинні бути обмежені і поставлені під нагляд парламенту з законодавчо визначеною процедурою імпічменту.
– Ми дуже добре пам’ятаємо президентсько-парламентську республіку Леоніда Кучми, коли варто було йому клацнути пальцями і змінювався прем’єр-міністр України. Водночас ми бачили всі конфлікти під час президенства Віктора Ющенка і як це позначалося на країні. Те ж саме продовжувалося під час режиму Віктора Януковича. І все те, що діялося при Петрі Порошенкові. Мені сьогодні щиро соромно за пана Гройсмана, котрий три роки був плечем Петра Порошенка, виконував усі його вказівки. Вони разом навіть під час виборів чинили деякі неприпустимі речі з «тринадцятою» пенсією та монетизуванням субсидій. А наступного ж дня після виборів Гройсман зрадив свого колишнього патрона. Таких речей не повинно було, – зауважив представник партії «Сила і честь».
З ним погоджується і його опонент з «Опозиційного блоку».
– З першого дня, коли з’явився інститут Президента і було прописано повноваження Кабінету Міністрів, то розпочалася боротьба за владу. У всіх, хто був на посаді прем’єр-міністра, в один момент з’являлися президентські амбіції. Не є винятком і восьма каденція. Прийшов такий собі скромний однодумець Петра Порошенка з Вінниччини Гройсман. Спочатку обтесався у Верховній Раді, потім сів у крісло Кабінету Міністрів. І – почалися звинувачення та претензії. А коли на нього накопали компромату стосовно корупції, то зрозуміли, що війна проти двох – знищить двох. Але вже було пізно. Тому конституційним шляхом потрібно змінювати конфлікт інтересів. Доки в Україні не приватизоване останнє підприємство та останній квадратний метр землі, ми не готові до паритетного співіснування інституту Кабінету Міністрів та Президента. Думаю, рано чи пізно будемо відмовлятися від тих повноважень, які має Президент України, – говорить Ігор Шурма.
Згодилися опоненти й в тому, що за останні кілька років після Майдану українська влада дуже часто порушувала закони України.
– На великий жаль, цей період останніх п’яти років був характерним у частині домінування політичної доцільності, а не дотримання законодавства України та Конституції. Якщо ми є правовою державою, то для нас Біблією в наших рішеннях є Конституція та закони України. Дуже часто все перетворювалося в політичні гасла. Дуже часто прийняті і задекларовані закони не працювали. За своїм бажання інтегруватися до європейської спільноти влада забула про своїх людей. Якщо ми подивимося на рівень життя людей в Україні тоді та тепер, то ми зрозуміємо, чому на цих виборах чинний Президент отримав 25 відсотків, а новий – 73. Я думаю, аналогічна ситуація повториться і на парламентських виборах, – застерігає опоблоківець.
Його підтримує опонент.
– І виконуючий обов’язки Президента пан Турчинов, і Президент України пан Порошенко не виконали головного – вимоги Конституції та закону про оборону. Вони не назвали війну «війною». Крім того, прикриваючись гарними словами про реформи, не зробили нічого. І більшість населення країни опинилося за межею бідності, – говорить Михайло Поживанов.
Також Михайло Поживанов та Ігор Шурма є однодумцями щодо реформи децентралізації в Україні. Точніше, вважають її потрібною, але реалізовувати її треба не так.
– Децентралізацію підтримують 99,9 відсотків населення. Але, на жаль, за каденції пана Порошенка, пана Гройсмана та пана Яценюка замість децентралізації робилася феодалізація. Я маю на увазі – об’єднані територіальні громади. Дуже багато розмов було про фінансову децентралізацію. Водночас органам місцевого самоврядування передали дуже багато повноважень, які їм не притаманні. А ось грошей на це не дали, – каже №11 у виборчому списку партії «Сила і честь».
Його опонент погоджується, що місцевим громадам більше потрібні гроші.
– Коли ми говоримо про децентралізацію, то немає жодної політичної сили, яка би це не підтримали. У нашій партії об’єдналися мери сімдесяти міст. Ці люди працюють на рівні міської влади і знають, яке фінансування вони отримують та як з цього виходити. До прикладу, в Запоріжжі за перше півріччя перерахували до державного бюджету 9 млрд гривень. А отримали – лише один мільярд. Якщо всі податки йдуть нагоду та не повертаються, то дуже важко в такому місті підтримувати комфортні умови, – говорить Ігор Шурма.
Також опоненти одностайні у питаннях тарифоутворення.
– Як формується газ на теплопостачання? Ціна на газ складає там 70 відсотків. Скільки газу видобувають в Україні та яка його ціна? І чому для громадян України він йде саме за такою ціною? Щоби відповісти на це, потрібно провести аудит. Але мене найбільше хвилює те, що якщо в Раду прийдуть люди, які досягнуть компромісу, переглянуть тарифи та доведуть незаконність їхнього підняття, то постане питання повернення коштів людям, які три роки платили за завищеними тарифами, – застерігає представник «Опозиційного блоку».
З ним погоджується і представник партії «Сила і честь».
– У 2015 році було створено комісію з регулювання тарифів, НКРЕКП. Тоді НКРЕКП перебрала притаманні уряду повноваження зі встановлення тарифів. Зараз Конституційний суд визнав указ Президента недійсним. НКРЕКП встановлювала необґрунтовані тарифи. З’явився так званий «Ротердам+» . Деякі компанії, передусім ДТЕК, заробляла на цьому мільярди. Через збільшення тарифів на газ українці переплатили близько 200 мільярдів гривень. І якщо сьогодні кожна родина звернеться до суду з вимогою перерахунку та повернення коштів, то в країні станеться колапс. Тому варто негайно скликати Раду нацбезпеки і оборони, щоби вирішити ці питання, – говорить Михайло Поживанов.
Опоненти навіть мають єдину думку щодо легалізації одностатевих шлюбів. Вони обидва – проти цього.
– Це – не наше, – висловили свою думку однією фразою чоловіки.
Зате в оцінці злочинів Російської Федерації проти України вони розійшлися.
– Це – анексія нашого Криму. Це – розв’язання військових дій на сході України. Це – нехтування всіма міжнародними угодами. І реально, хоча вони казали, що йдуть захищати російськомовне населення, натомість принесли біду. Я зараз говорю про Україну. Але в той же час вони робили подібні речі і в інших куточках світу. Це країна, яку повинно засудити все світове товариство, – каже партієць «Сили і честі».
Натомість представник «Опозиційного блоку» не поспішає звинувачувати Російську Федерацію.
– Той, хто йде в політику, він не йде на розмови до кухні. Ми повинні дуже виважено давати такі оцінки і стежити за дефініціями, якщо ми хочемо наприкінці досягти миру. Немає простих рішень, немає простої оцінки дій Росії стосовно України. Вічних воєн і вічних протистоянь немає. Якщо хочемо оцінювати, ми повинні говорити огульно не про цілу Росію, а тільки про дії керівництва держави Росії. Тому що особисто я маю дуже багато знайомих в Петербурзі та Москві серед інтелігенції, які не поділяють те, що проводиться політиками стосовно України. Якщо сьогодні дати дефініцію в сторону цілої Росії та всіх громадян Росії, то воно буде неправильним. Якщо говорити про політику керівництва держави Росія, то це абсолютно щось інакше, – дуже сторожко говорить Ігор Шурма.
Також не поділяють опоненти думки один одного щодо членства України в НАТО.
– Я постійно критикую Верховну Раду восьмого скликання. Але зміни до Конституції в частині закріплення зовнішнього політичного курсу на зближення з Європою та євроатлантичну інтеграцію підтримую стовідсотково. Я переконаний, якби Віктор Ющенко ще на Бухарестському саміті отримав план дій щодо членства в НАТО, і ми би пройшли той шлях ще у 2006-2007 роках, якби Партія регіонів не виходила з тими кульками, не кричала би «Стоп НАТО» і не блокувала діяльність Верховної Ради України, якби Україна була наближена до Північноатлантичного блоку, то ніколи би війни на Сході України не сталося би, – вважає Михайло Поживанов.
Натомість його опонент дотримується думки, що Україні більше пасуватиме позаблоковий статус.
– На моє переконання, Україна є заручницею того, що в нас немає справжнього волевиявлення людей. Хай люди визначаться на референдумі. А Україна є дуже різна за своїми думками. Сьогодні закон про референдум не працює. Я є автором одного з законопроектів про державний референдум і референдуми взагалі. До прикладу, в Швейцарії на референдумі визначають недержавні справи. Навіть питання назв вулиць там вирішують шляхом референдуму. Якщо ми йдем в Європу, то давайте жити їхніми цінностями. А у нас так: ми йдемо в Європу, але хочемо жити па-савецкі. На наш погляд, позаблоковий статус України, держави, яка сусідує з Росією, принесе нам користь. Але це не означає, що ми повинні піддатися зовнішньому керуванню з того чи іншого боку, – каже Ігор Шурма.
Також Ігор Шурма нагадав, що колись працював з Михайлом Поживановим у тимчасовій слідчій комісії, та вони разом у 2002 році їздили до Лондона на зустріч з Березовським.
Довідка
Мета проекту: інформування мешканців і журналістів Львівщини та України про кандидатів у депутати Верховної Ради. Забезпечення комунікацій між виборцями, ЗМІ, експертами і кандидатами в народні депутати та їхніми командами для усвідомленого, якісного вибору нового парламенту. Підвищення рівня прозорості виборчого процесу та активізації і поліпшення діяльності ЗМІ. Паритетне представлення жінок-кандидаток для формування нового парламенту з дотриманням 30% квоти.
Проект підтримує «Медійна програма в Україні», яку виконує міжнародна неурядова організація «Internews» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).
